Подорожі
Урицькі велетні - Тустань (частина 6)
4. ІСТОРИЧНА ЗГАДКА ПРО ТУСТАНЬ
Перша згадка про Тустань датується 1333-1384 роками в літописах польського короля Казимира ІІІ Великого та історика Яна Длугоша. Друга - в листі Папи Римського Боніфація IX від 15 травня 1390 року про надання Владислава Опольського (польський князь з династії П'ястів, намісник Червоної Русі – Галичини) новозаснованій Галицькій католицькій дієцезії. У фундації зазначено про юрисдикцію архиєпископа над містом Рогатином і градами Олеськом і Тустанню, про десятину прибутків від солі в Дрогобичі й Жидачеві.
Довгий час фортеця належала князю Галицько-Волинської держави - королю Данилу Романовичу Галицькому, який проявив свої особливі фортофікаторські здібності і боронив фортецю від монгольскої навали. Саме за його правління фортеця зазнала найбільшого розквіту. Багатий і всебічний досвід побудови оборонних комплексів Данило об'єднав із волинською будівельною практикою, зробивши фортецю неприступною. Саме тоді були побудовані муровані оборонні стіни Тустані завтовшки 2,5 метри, які стояли на фундаментній подушці завширшки 14 метри.
Потім фортеця була захоплена Польським королівством та стала найбільш відомомю, підтримуючи зв'язки з Львовом, Перемишлем, Галичем. Декілька разів вона переходила з рук у руки, аж поки її остаточно не перепродали у 1541 році польському шляхтичу Янові з Тарнова і вона не занепала. На початку XVII ст. Польща поширює свої кордони на схід і відкриває там власні поклади солеваріння - цей час можна назвати останнім в існуванні контрольно-митного форпосту Тустань. Згідно переказів місцевих жителів, люди, що проживали в цій фортеці перейшли на північ через хребет і заснували там своє власне селище, назвавши його Тустановичі. З нього пізніше утворилось місто Борислав. Ще сьогодні є стара кам'яниста дорога, яка веде по гірському хребту з району Тустановичі до фортеці.
Хронологія фактів про Тустань:
1333 рік – перша згадка про Тустань в літописах польського короля Казимира.
1390 рік – друга згадка про Тустань в листі Папи Римського.
1541 рік – Тустань купив польський шляхтич Ян з Тарнова, фортеця занепадає.
1914 рік – на Тустані відбувся мітинг-фестини, приурочений до сотої річниці з дня народження Тараса Шевченка.
1940-1950 рр. – поблизу Каменя в урочищі Погарці розсташовувались криївки вояків УПА з куреня «Бойки» ім. Богдана Хмельницького.
1944 – 1945 рр. – в урочищі Церківне здійснювали постої бійці УПА куреня «Підкарпатського».
1984 рік - об'єкт почав охоронятися як комплексна пам 'ятка природи "Скелі Ямненського пісковика з руїнами середньовічної фортеці". До цього часу на карті СССР скелі позначалися як стави.
1971 рік - науковому світу скелі відкрив Михайло Рожко, який до цього вивчав інші подібні історичні знахідки України.
1994 рік - Постановою Кабінету Міністрів України (№687) створено Державний історико-культурний заповідник "Тустань"
1996 рік – Тустань є відділом Львівського історичного музею.
1999 рік – пам’ятка природи національного значення, переходить під охорону Національного парку України «Сколівські Бескиди» та Державного історико-культурного заповідника «Тустань». Занесення у список «7 чудес України».
2001 рік - Тустань внесено у державний реєстр нерухомих пам’яток археології. Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо відтворення видатних пам'яток історії та культури" пам'ятка внесена під №30 до "Переліку визначних пам'яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення".
Використана література:
1. «Стежками легендарної Тустані» (М. Рожко, В. Крамарець, Львів, 2005)
2. «Цікаві Карпати – маршрут пішохідної подорожі» (Артем Соколов, Наталія Смілянець).
3. «Український менталітет» (Олександр Стражний, Київ, видавницво "Книга", 2008-2009 р).
4. «Архітектура: дерев’яна і кам’яна» (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов)
5. «Тустань — давньоруська наскельна твердиня» (М.Рожко, Київ, 1996)
6. «Українсько-руська студентська мандрівка. Зібрання творів: у 50 т.» (І.Франко)