Подорожі
Урицькі велетні - Тустань (частина 5)
3. Скельна група ОСТРИЙ КАМІНЬ
Острий Камінь - це свого роду дозорний пункт, сторожева вежа, другий за величиною масив після Каменю. Стоїть на гребені хребта Старий Горб і складається з більше чотирьох вертикальних довгих і вузьких каменів-вершин, «пальців», які дуже нагадують культові споруди - менгіри. 
Пункт неможливо було оминути, йдучи дорогами від Трускаця та Борислава. З Острого Каменю контролювали все, що відбувається в долині та скельних групах, надійно захищали підступи до фортеці з будь-яких сторін. Міжскельні простори були максимально використані давньоруськими теслярами як оглядові площадки, котрі сполучалися між собою помостами-переходами, перекинутими через ущелини. На них будувалися кількакамерні дерев'яні житла для воєвод з широким піддашям та нестандарними виносами дахів, добре відомі пізніше в гуцульській та бойківській культурі. Такий факт дає можливість заговорити, що, можливо, саме з Урицьких скель взяли початок ці дві великі культури українського народу.
Сліди від балок мають ширину понад 40 см, що прямо вказує на товщину колишніх конструкцій. Такі конструкції були здатні витримати не лише навантаження забудови та вагу воїнів, але й певний запас каміння, необхідного для оборони. Техніка такого будівництва - зруб - горизонтальне укладання колод в стінах споруди. При цьому висота будівлі може бути довільною. Завдяки зрубу при висиханні колод не залишається щілин між ними, що дозволяло щільно проконопатити стіну. Основою таких споруд був чотирикутний зруб, який складається з вінців, зв'язаних в кутах врубками. 
Досить цікавою на вершині Острого Каменя є цистерна, продовбана в камені завглибшки у 8 метрів та діаметром 2 метри. Забезпечувала вона обороноздатність гарнізону із 50-ти осіб на 250 днів. Історики досі не знають точно, збирали у неї дощову воду чи доставляли прямо з Гусячого потоку, що протікає поблизу? Так чи інакше, маючи такий запас води, тут можливо було простояти не один місяць. Також на одній з вершин один із каменів своїми обрисами майже в точності нагадує кам’яну бабу (бовван), що виготовляли скіфи в якості оберегів. Це теж дає привід задуматись.
У підніжжі Острого Каменю знаходиться один з найбільших й химерних петрогліфів Карпат - двометрове кам'яне обличчя людини. Найцікавіше те, що з обох боків воно різне. Чиїх рук це діло чи це природні заглибини? Якщо ні, то що символізувало? Важко відповісти, але при погляді на петрогліф захоплює дух, виникає нез’ясоване внутрішнє занепокоєння, безпричинний страх. Таких загадок в Острому Камені багато, що робить групу цікавою для етнографів. Народна легенда пов’язує виникнення скель із міфічними велетами, які жили тут. Один із них попросив нечистого за ніч створити палац. Але коли над ранок заспівали півні, то й палац, і сам велет стали камінням.
Зараз укріплення заселене неповороткими саламандрами та бородавчастими березами та іноді його використовують сучасні язичники-рідновіри для своїх славлень та ритуалів.