Перші письмові згадки про поселення на території сьогоднішнього Косова зустрічаються ще в документах початку XV століття. Великий литовський князь Свидригайло, у 1424 році, подарував село Косів своєму відданому слузі М. Драгосиновичу. Виникнення міста саме на цьому місці сталося завдяки цінним покладам солі, які вперше почали добувати ще в часи польсько - литовського правління. До цього неподалік села Косів (зараз Старий Косів) перебувала соляна баня, в якій з видобутої сировини виварювали сіль. І село, і баня знаходилися в королівській власності, тому законно і адміністративно входили в Снятинське староство та були в підпорядкуванні старости. У 1560 році староста Генчінскій заснував при сольовій бані невелике містечко Риків. Однак після смерті Генчінского слуги Ю.Язловецького, якому перейшли земельні орендні володіння Косова, організували напад на Риків і повністю зруйнували містечко, захопивши також соляну баню.

У 1579 році Косів отримав статус самостійного міста, власником якого став син Ю.Язловецького - Михайло. На той час територія містечка належала полякам. Вони розробляли природні ресурси в його околицях. Найбільш стрімко розвивався в Косові солевидобуток, що приносило місту економічну стабільність. Але через кілька десятків років у найбільшій сольовий шахті стався обвал, після того на її місці утворилося озеро. З тих часів Косівщина стала розвиватися як курортна зона. Велику популярність набували також народні промисли. А чудові гірські схили сприяли розвитку гірськолижного туризму.

Косів - це культурно - туристичний центр Гуцульщини, який розташований на території Національного парку. Місто має дуже цікаву і багату історію, тут залишилася величезна кількість пам'ятників історії та культури, які становлять інтерес для всіх туристів.