ЩО СПОЖИВАЛИ ПРАРОДИЧІ НАШІ
Безперечно, це був хліб. Тільки трошки не такий як зараз. Мука була "грубша" (до речі, він був більш корисний для споживання). В основному хліб був житнім, а ще пекли хліб з додаванням (50х50) кукурудзяної муки. З білої пшеничної "питльованої" муки пекли лиш декотрі паску, або "колачь" і "завиванник" д'Різдву.
Основним харчем була "кулешя". Ти й тепер любиш кулешку їсти, але вона також далеко не така, як була на предківському столі. Тоді не варили її, як Тобі мама, з сонечкової "грісікової" муки. Якби були так зі змеленого міха кукурудзи висівали лиш той "грісік", то з усього урожаю муки стало би на місяць.
"Кулешя" - це була щоденна їжа. Тому варилася велика "єк Горо-денка", переверталася на великий, біля 40 см у діаметрі кружок. До ручки кружка прив'язувалася нитка, нею "кроїли" кулешу на "грінки" і нею харчувалися. До кулеші міг бути квашений огірок, у багатших "гуслінка", а в бідніших дзер, або "вар" - компот із сухофруктів, або, зрідка, "шушениці" - сушені в димку "у вазници" (ця споруда була біля кожної хати, то така сушарка, в ній на плетеній з прутиків лісі димом сушилися грушки, сливки, яблука).
Добрим харчем вважалася "росилниця" - це посічена головка квашеної капусти, зварена з квасолею.
їли варену квасолю з часником, або біб, який вживали і вареним і печеним "на грубі".
На "грубі" пекли і їли "кроїниці" - нарізану тонко картоплю. Це були "лакішки" (щось ніби ласощі).
З рідких страв варили "пендигу". На киплячу воду кидали терту картоплю.
"Не знаю чому, але м'ясо, молоко і продукти з них і страви були досить рідкісно. Може тому наші предки не знали десятків тих хвороб, які нас переслідують зараз.
Що ж до святочних страв, то це були:
Голубці - в капустяний лист завивалися "курудзіні крупи" з "шкварь-ками".
Начінка - кукурудзяна мука на шкварках замішана на воді, зрідка на молоці.
І те і друге засувалося в піч у глиняному горшку на ніч.
Студінец - добре виварені "бужені" кістки вибиралися з "дзєми" (рідини) і вона вимішувалася з тим, що на кістках, м'ясом. Така "каша" ставилася "аби застигло". Це, звичайно, робилося в зимовий час. А в літній "хто видів студінец їсти".
А з кісток від студінцю та квашеної свекли варили "висівний боршь".
До "лакішків" відносилася і така чисто літня страва, як "нирисниці". Поки у Вуліці пралося, клалося недалеко від берега "кошелик від ли-жок", плоский, плетений з лози, глибокий кошик, типу сумки, в ньому на дні камінь, аби не понесла вода і трохи кришок з кулеші. Рибки дрібні туди запливуть - ото і здобич. А дома їх варили в огірковому розсолі і смакували з кулешею. І, звичайно, хліб. Це була святочна страва. Тому то, коли йшла молода чи молодий "до слюбу", то всім, хто виходив дивитися, давали "грінку колачя" і це був такий цінний дар. Роблять це і тепер, але хто ту грінку так цінує. Скорше встидаються брати. Тому й за померші душі "за простиби" давали "перепічку", бо це був дорогий подаванник і за "це варто було" виказати 80 "очінашів".
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати