СПОГАДИ ЕКОНОМІСТА
Як тільки в село прийшла Червона Армія, місцеві активісти взялися за організацію колективного господарства, т.з. колгоспу.
До війни вдалося створити колгосп ім. М. Черемшини. Його очолив Дупей Михайло.
Війна перервала не лише роботу, а й його життя. Колективізація продовжилась знову відразу після другого приходу "совітів".
Господарство очолив Василь Бідолах, який головував до 1952 року. Один рік колгоспом керував Василь Кондревич, а з 1953 по 1958 Михайло Вінтоняк. Робота спочатку була рабська, від описаної Грицем Букатчуком панщини відрізнялася мало. Платили копійки. Господарство було бідне, але з роками розрослось, зміцніло і в час найвищого розвою (80-роки) давало засоби для життя всьому селові. Хто не був штатним працівником або членом колгоспу, той робив суве-ніри і здавав за сусіда-колгоспника, маючи добрий дохід. Сотні людей були об'єднані колективами ланок, бригад. Мали працю, зарплату. Правда, потім, по роках праці, колгоспна пенсія складала 20 крб. Було і таке.
А зараз .... Зведений на руїні селянських одноосібних господарств,
великий колгосп став великою руїною.
* * *
1958 рік. Колгосп ім. ХХІ - з'їзду КПРС. Входили село Кобаки, Слобідка.
Головою колгоспу був Сайнюк Михайло Петрович;
Головним бухгалтером - Федорук Іван Михайлович;
Головою рев. комісії - Сав'юк Іван Іванович;
Економістом - Сав'юк Микола Іванович;
Касир - Чорна Ганна Василівна;
Агроном - Клим Ярослав Іванович;
Садовод - Калинич Омелян Васильович;
Зоотехнік - Боднарук Іван Юрійович;
Ветеринарний лікар - Регуш Василь Петрович;
Завідувач фермою - Букатчук Петро Григорович;
Інженер - Букатчук Микола Васильович.
Основний сільськогосподарський напрямок колгоспу - виробництво зерна, тютюну, молочно-м'ясний напрямок та розвиток садівництва.
Передові доярки колгоспу: Церковнюк Ольга Адамівна, Букатчук Настя Василівна, Панчук Марія, Юрійчук Марія, Тинкалюк Ганна.
Передові ланки: тютюноводи Чорного Володимира Михайловича та кукурудзоводи Лукань Ганни Іванівни.
Через якийсь час колгоспу знову присвоїли ім'я Марка Черемшини. Напрямок залишився без змін.
В колгосп уже входили села: Кобаки, Рибне, Слобідка.
Головування в колгоспі від Сайнюка Михайла Петровича прийняв Подоляк Дмитро Олексійович.
В 1971 р. пройшло укрупнення господарств. На карті району з'явилось велике господарство - колгосп ім. Т. Г. Шевченка з центром у Старих Кутах.
Входили села: Кобаки, Рибне, Слобідка, Ст. Кути, Тюдів, Черганівка.
Всього землі біля 4,0 тис. га;
Сільськогосподарських угідь - 2,0 тис. га;
Ріллі - 1,7 тис. га;
ВРХ - 3,5 тис. голів; в т.ч. корів - 1200;
Тракторів різного виду більше 50 фізичних одиниць;
Комбайнів - 6 шт.;
Голова колгоспу: Риптик Василь Андрійович, потім Каралаш Василь Михайлович;
Головний бухгалтер: Присяжнюк Ганна Павлівна;
Головний економіст.: Лукань Наталія Михайлівна;
Головний зоотехнік: Боднарук Іван Юрійович;
Головний агроном: Кисилиця Степан Степанович;
Головний ветеринарний лікар: Щур Іван Григорович, потім Чепига Володимир Володимирович;
Головний інженер: Гавриш Володимир.
Основними культурами були: зернові, кукурудзяні на силос, багаторічні трави на сіно і силос, льон - волокно, льон на насіння.
В колгоспі був впроваджений передовий бухгалтерський облік:
Журнально-ордерна форма звітності;
Госпрозрахунок;
Чекова форма розрахунків;
Богодухівський метод роботи в механізації.
З року в рік колгосп діставав призові місця. Проводилося велике будівництво, особливо, велика заслуга Подоляка Дмитра Олексійовича, який знову очолив колгосп.
За нього побудовано:
• Газопровід. В газифікації села велика заслуга інженера Подюка Василя Михайловича;
• Асфальтовано дороги;
• Добудова школи;
• Дитячий садок;
• Чотири чотирьохквартирні будинки;
• Контора колгоспу;
• Будинок культури;
• Сільська рада і лікарська амбулаторія;
• Тваринницьке містечко - ферма.
• Комплекс механічних майстерень, забезпечено благоустрій території ферми і майстерень;
• їдальні, гуртожиток, зали засідань, магазини, ряд інших виробничих приміщень.
В колгоспі було розвинуто допоміжні і підсобні промисли. Будівельна бригада колгоспу була відома в цілій області і майстрами, і столярними виробами. Колгосп мав біля 1 мільйона чистого прибутку.
Діяла преміальна система: визначалися перші місця серед бригад, ланок, ферм. З року в рік в зв'язку з зростанням економіки колгоспу зростала зарплата працівників. Коли колгосп економічно зміцнів, на трудодень видавали вже по 1 крб., 1 кг зерна пшениці, 1 кг кукурудзи в качанах та 1кг картоплі.
В 1963 р. в колгоспі була введена гарантована грошова оплата праці, в середньому в місяць колгоспники заробляли в рослинництві - від 60 до 150 крб.; в тваринництві - від 150 до 350-400 крб.; в механізації - від 150 до 400 крб.
Працювали в усіх підрозділах більш як 1200 колгоспників, більша половина їх - це жителі Кобак. Тільки для тваринницького комплексу заготовляли силосу 4300 т., сіна - 1230 т., сінажу - 4600 т., соломи - 1618 т., трав'яного борошна - 400 т., а кормових коренеплодів - 3900 т.
Державі продавалося (дані за 5 місяців) 1445 т. молока, на 1 фуражну корову надоювали 1442 кг. В 1991 р., наприклад, на 135 га зібрали зернових по 36,3 з га, на площі 25 га вирощували буряк. На площі 100 га кукурудзу на силос і зелений корм; під сіном і випасами було більше 120 га, 9 га саду, 100 га під льоном. Колгосп утримував на свої кошти шкільну їдальню, дитячий садок, молочну кухню, футбольну команду, що в 1989 році мала перше місце серед сільських ФК України, підлітковий клуб "Самоцвіт", де працювали гуртки за інтересами в т.ч. ляльковий театр, музична школа, ініціатором, директором і душею якого була доброї пам'яті Людмила Сайнюк з Григораків. Клуб об'єднував і вчив більшу частину школярів у гуртках за інтересами.
Допоміжні промисли, що дали чималий прибуток в колгоспну касу, дали можливість розбудуватися і розжитися селові. Саме за рахунок тої критикованої - перекритикованої "сувенірної продукції" підвищився добробут селян. А скільком працівникам двох сувенірних цехів рівень тієї зарплати дав можливість сьогодні отримувати пристойну пенсію. І господарювалося і жилося з розмахом, будувалися плани на майбутнє та їм не судилося збутися.
Колгосп перейменували в спілку селян ім. М. Черемшини, потім розпаювали. Все, що було надбане, розтяглося та розвалилося. Лишилися лише руїни.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати