Розвиток грунтового процесу відбувається у тісному взаємозв'язку між природним середовищем і господарською діяльністю людини.
У Косівському районі в основному поширені дерново-підзолисті, дерново-лучні, лучно-болотні, бурі лісові, гірські оторфовані грунти.
Для Кобак характерні слабо-дерново-буроземні, не глибоко змиті, кам'янисто-суглинкові та кам'янисто-щебінюваті, легкосуглинкові грунти. Вони мають кам'янисто-щебінюватий, піщано-суглинковий механічний склад. У них вкорочена частина горизонту (Н) внаслідок підземно-струменястої ерозії.
Однак грунти Кобак самі по собі неоднорідні і займають різні по величині площі. Дерново-підзолисті, поверхнево-глейні займають площу 104,0 гектара. Лучні, слабо кам'янисто-суглинкові займають 30,5 га, дернові, глибоко-супіщані і середньо-суглинкові, місцями опідзолені - 176 га і дерново-буроземні, слабо-кам'янисті, слабо оглеєні - 236 гектарів.
В основному на цих грунтах розташовані рілля, сади, сінокоси і пасовища. Середньо-зважений балбонітет (оцінка по гумусу) такий: рілля - 26,1 бонітету, сад - 11,0 , сінокоси - 34,5, випаси - 30,3. Середній бал по селу - 26,0. Однак навіть на однорідних сільськогосподарських угіддях бонітет не однаковий. Наприклад на Царині від Рожнова - 31,4; на Царині від Рибно - 26,1; на Царині коло Худика - 30,1; Задвір'я - 26,6; Толока - 26,7; Професорщина - 20,2; Коло Шищуків - 34,6; Рогізна - 21,3; Багна - 31,9; Сади Дворища -10,8; Пні - 19,9; Ходосови - 22,1; Осередки - 12,6; Горби - 12,6.
Тому можна зробити висновок, що грунти села, порівнюючи з грунтами інших сіл району, відносяться до грунтів середньої родючості. При відповідній агротехніці, достатньому внесенні мінеральних, органічних добрив, вапнуванні деяких ділянок можна збирати досить високі врожаї сільськогосподарських культур.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати