Коли грянула світова війна, то наші політики станули на тому становищі, що нам нічого роздумувати куди хилитися в цій війні. Від царського, російського уряду нічого нам надіятися, бо царський уряд, навіть, нашу мову не хоче визнати, а про самостійну українську державу навіть мови нема, аби царський уряд визнав, а Австрия вже визнала нашу мову в Галичині, ну а Україну готова визнати, і то не лишень визнати, але і здобути єї від Росії. Оттак думали наші політики на початку війни, думали і недовго роздумували, вирішили хилитися до Австриї. Але це замало, роздумували політики, лишень на словах заявляти свою льояльність і бути стороннім глядачем тих історичних подій, які будуть тепер проходити, бо уряд австрийський відвоює Україну від Росії, то скаже: "А ви де були в той час, як ми здобували Україну, як вирішалася доля України; сиділи на печи тай чекали, коли без вас здобудуть Україну тай вам на піч подадуть Україну? Ви чому не помотали здобувати Україну від Росії? Нема для вас України". Тай не дадуть. Не дадуть і правильно зроблять, бо ми не заробили, ніхто не буде за другого свої груди наставляти. Треба виявити своє щире ставлення до цього діла не лишень на словах, нам треба активно допомогти Австриї.
І так роздумуючи, вирішили створити добровільну війскову частину, яка би воювала по стороні Австриї. Була ще і інша причина, яка була приводом для організациї цієї частини, і ця причина була ще важнійша від першої, а саме, що отта частина буде ядром будучої української армії. І пішла організация січових стрільців. Створено організацийний осередок - Боєву Управу, головою якої був Трильов-ський. Кинули кличі: "Тепер або ніколи, не ридай, але здобувай". І молодь, понайбільшій части, ученики середніх шкіл та студенти уні-верзитету, стали зголошуватися до стрільців. Всі ці, що зголошувалися до стрільців ішли з ідейних мотивів. Ішли туди, де як говорилося в той час, вирішувалася доля української державности.
І не лишень українці в Галичині так поступали. Поляки тоже вирішили організувати добровільну, війскову формацию, польські легіони.
Австрийска влада, хоч і дозволила організувати стрілецьку формацию, то на це дивилася якось нерадо. Влада не хотіла мати в армії формаций, хоч би лишень з легкою національною закваскою, влада розуміла, що отті, що зголошуються до стрільців все одно, як не вступлять до стрільців, то будуть включені в армію і для влади краще їх мати в армії, чим в організациї, яка стремить до сепаратизму. Тому влада дуже обмежила величину тої формациї. Богато з тих, що зголосилися до стрільців, були не прийняті до них.
З нашого села пішли до стрільців всі ученики середних шкіл та кілька хлопців з села, разом пішло сімнадцять хлопців.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати