2.1. Григорій Іванович Букатчук
Син Івана та Насті - мудрих газдів з Кобак, що найперше подбали про освіту обдарованого до науки сина. Проте Перша світова війна зашкодила успішному закінченню Вижницької гімназії. Січовий стрілець Букатчук був поранений в Італії і повернувся додому інвалідом: мав дуже слабий зір.
Науку продовжив в Косові, в "Рідній школі", вивчився на "рахівника". По закінченні курсу в "Рідній школі" 25. 02. 1927 р., став працювати в Косові на маслозаводі. Там його застали події 1939 р., Друга світова війна. Не одного порятував від вивезення на примусову працю в Німеччину, запевнивши, що той конче потрібний як ро-бітник на маслозаводі.
Відтак одружився і разом зі своєю Марусею виховав-випестив дочку Мирославу. Як стверджують записи в посвідченні особи від 16. 07. 1932 р., був "росту середнього, твар овальна, волосся світле, очі сірі". Мав тихий лагідний голос і в часи атеїзму не раз укладав слово до слова, аби, відпроваджуючи в останню дорогу, сказати добре прощальне слово за того чи того покійного односельця. В тій останній прислузі до кінця життя не відмовляв нікому.
З 1955 року був визнаний довічно інвалідом з зору ІІ групи і виконував на громадських засадах обов'язки касира колгоспної каси взаємодопомоги.
Підтримував добрі стосунки з усіма, був добре знайомий з М. Черемшиною, Д. Осічним, М. Стельмахом, О. Гончарем. Мало хто з односельців здогадувалися про те, що нуртує в серці цієї непересічної людини.
Тому нехай поминальною свічею пам'яті про колишнього січового стрільця стануть доступні тепер усім його заповітні зошити.
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати