ЗАПРОШЕННЯ НА ХРАМ
У пригорщі брав би тото зелене село, леліяв би, як дрібненьку запашну отаву, гладив би, як паву. Дивіть: хитаєсь межи горами, як велика дубова колиска, чічки розсипає... - писав наш Марко Черемшина.
Певно, ті чічки з дубової колиски - то діти нашого села, що з неї повиростали і у світи пішли.
І я оживляю їх, викликую-випрошую з предківських співанок, з Грицевих зошитів, з чистої криниці пам'яті моїх мудрих односельчан, з черемшинових новел-перлин для Тебе, мій односельцю, і запрошую, хто би Ти не був, до родинної хати на храм: на душевний набуток, на милу бесіду про рідне село і його людей.
Заходь, молодий чи літній! За родинним столом завжди є місце. Сядьмо собі тісненько і заспіваймо тої, нашої, храмової:
Єк то файно, єк зацвите у лузі калина,
Єк то файно, єк си зийде докупи родина.
Оце, безмежно люблене село народило нас, стало колискою дитинства, вивело в люди, наділило дарами і дало на все життя особливу відмітку: ми всі - кобацькі.
Я вклоняюсь до землі моїй першій вчительці, котра колись, у другому класі, ставлячи оцінку за завдання описати ставок, сказала: "А у тебе є творчі здібності", - і тим спричинила бажання добірним словом малювати світ.
Я покладаю вдячні квіти на могилу моєї мудрої навчительки мови і літератури, котра, почувши моє вихваляння про те, що я стала вчителькою і в перший рік роботи вже маю подвійне навантаження,скрушно похитала головою: "Дитино, ти ще далеко не вчителька", і спонукала до праці над собою.
Я з пошаною і вдячністю прошу у Бога довгих літ старенькому тепер моєму директору школи, що всі роки надихав на пізнання історії свого краю і в цьому був прикладом.
Я в подячній молитві схиляю коліна і зношу руки до Господа, вклоняючись світлій пам'яті моїх, єдиних у свій час в селі, письменних предків, пам'яті моєї нені, її сестер, що залишили у спадок чуйну до краси і слова душу і предківську пісню... І всім разом дякую за те, що навчили понад усе любити колиску-село і його людей.
Зі світлою радістю признаюся в любові до вас, дружні сусіди з Гостинця і Залісся, до вас, голосисті і набутні горєни, до вас, гашнє-ни, до вас газди з Піддичини і Вапнєнки, до вас, милосердних з Відто-локи, з Тернівця, з Воліці, з Пнів, з Потоків - з усіх кутків села, до всіх рідних мені, що з правіку тут жили, і до тих, що не так давно кобацькими стали, і прошу ласкаво на храм, де стіл не наїдками, а розповідями про наше село щедро заставлений.
Марія РАВШЕР
© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати