Гуцульщина літературна

  Ніщо її так не зачарувало, як побачене з Німчича, ... Вона, Леся Українка, побачила казкової краси долину Черемошу: ліве крило - то Буковина, а праве -Галичина. Ота дивовижна картина довго ще ввижалася її очам, - пише С. Пушик в повісті-есе «Карпатське літо» - про перебування великої поетеси у наших рідних Карпатах. Під враженням від побаченого вона писала Кобилянській: «.раз заїхали високо на гору Німчич і бачили звідти при заході сонця щось таке гарне і срібне, як мрія, - кажуть, що зветься Розтоки.»
   ...Так, саме наше село бачила Леся Українка. Воно дійсно чудове і розкинулося в долині між горами, виникло ніби з легенди, в якій розповідається, що дужий і грізний Черемош, що розітнув навпіл велику гору, утворивши долину з обох боків.
    Село прекрасне взимку, коли велетні-буки та зелені смереки, одягнені у товсту шубу снігу, надійними охоронцями обнімають його. Так тоді спокійно і затишно на душі. Коли прислухатися, можна почути, як веде розмову Черемош, простягнувши міцні льодові руки буковинському берегу. А щоб відповісти взаємністю, весною та літом після теплого дощу буковинський Німчич, Синичина печера посилають із-за свого горизонту умиту й причепурену різнокольорову веселку. Вона, п'ючи воду з Черемоша, посилає на все село веселкові бризки, які чарівними намистинками розсипаються по горах, лісах, відбиваються у вікнах будинків, а особливо ця веселкова казка заглядає у вікна су-сідки-школи.
   А хіба в такі хвилини до науки? Та де там - усі спостерігають гірську веселку
   А чи доводилося Вам бачити, що тоді робиться з дитячими очима? Вони виграють веселковими барвами, а їхня душа розкривається до творчості, проситься в обійми цілющого слова. Під цим враженням згадуються слова молодого поета з нашого села Дмитра Слижука:Вам доводилося спостерігати єднання усмішки й сльози на обличчі від Радості? Балет сльози під музику усмішки!.. Людство ще не винайшло слова, Яке окреслили б це диво-диво з див.

Книга Гуцульщина літературна - Розтоківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів