Гуцульщина літературна

                                               "Із небуття - в безсмертя"

                                                                                  ( 1945 - 1986 )

      Юрчук Василь Павлович народився у звичайній сільській сім'ї, де мати, Розалія, не знала грамоти,
але була дуже чуйною і люблячою. А батько прищепив любов до свого краю. Звичайно, що післявоєнні роки
видалися важкими, але все ж таки, батьки зуміли дати освіту дітям ( їх було двоє: Василько та Марійка).
Діти виростали у щирій батьківській любові і турботі. І, напевне, це стало поштовхом до творчості. Крім
написання віршів і невеличких прозових творів, любив у вільний час малювати.
    Часто на засіданні літературного гуртка Лючківської школи були представлені його вірші та невеличкі прозові
твори, які друкувались у районній газеті ще у 70-х роках минулого століття.
    Василь Павлович був дуже люблячим батьком і чоловіком. Але, на жаль, його життя було коротким. Скільки ще могло бути написано. Але швидко догоріла його свічка життя.
   Вам, читачі, пропонується один із багатьох віршів, які були знайдені у чорновому варіанті і ніде не друкувались.

       Дуб зелений

Стоїть у гаю дуб зелений,
Листя обрива суховій шалений.
Злющий вітер спокою не дає,
Чорні хмари за собою несе.

Чорні хмарини по небу пливуть ,
Грозу з собою вони несуть,
Загрозу полям обіцяють,
Біду трударям сповіщають.

Зашумить люто, загуде,
Блискавиця пломінь пронесе,
Сяйвом поле осіяє,
Страшенним ревом заридає.

Ген там, край дороги,
Столітній дуб горить.
Це блискавиця спопелила,
Пломенем богатиря зломила.

Не плачте, друзі, ви мої,
Настав вже час мені.
Не жити двісті років - ні!
Я покидаю ці гаї.

Книга Гуцульщина літературна - Лючківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів