Гуцульщина літературна

                                               Закохані у слово

   У неширокій улоговині розкинулось майже на 12 км село Шешори. Стрімкі гори, наче сторожа, обступили його
з усіх боків. Бистра гірська річка змійкою в'ється по долині. Чисті та прозорі води її падають із високих скель,
співаючи споконвічну оду красі Карпат.
    Ці гори предковічні з їх загадками і таємницями надихають кожного , хто хоч день-два проживе тут, у селі
Шешорах, на лірично-романтичну ноту. Талантами щедро наділяла карпатська земля своїх мешканців. Тут народжувались чарівні пісні, цікаві легенди та казки. А що вже говорити про коломийки. Майже кожна газдиня
мала за честь скласти на весіллі чи набутку 2-3 коломийки.
    Жили раніше, живуть і тепер у Шешорах люди, які на будь-яку подію чи свято мають готову коломийку.
    Село манило до себе творців слова та пензля.
    Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі. Розкажу про любов. Хто не знає цієї чарівної пісні.
Та мало кому відомо, "що була вона написана в Шешорах Р. Савицьким. "Темна нічка", що "гори вкрила" і краса племінниці Ксенії Бурачинської надихнули молодого поета на написання безсмертної оди коханню.
   Частим гостем села є Степан Пушик. Багато своїх віршів він написав саме тут. Та найбільше шешорівчани
вдячні панові Пушику за поезію "Шешори" ....а я питав у гордого села, Хто дав йому ймення таке - Шешори,
Та пам'ять відповісти не могла.... Та все-таки!... Чому село Шешори? Це вороги народ мій брали в шори Та
він, як кінь, їм голови ламав.
    Відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку 1965 року, погруддя якого виготовив відомий скульптор Іван Гончар, сколихнуло село та й всіх небайдужих до долі України людей. Заборона відкриття та арешти активістів у
Шешорах та Києві, пе-реслідування В.Чорновола, Галини та Любомира Грабців, Т. Цимбал було початком
"боротьби" з шестидесятниками.
    Саме в цей час Ганна Василащук тче свої знамениті рушники на слова Великого Кобзаря, за які вона
отримує премію ім.Т.Шевченка.В ці ж дні народжується пісня Олександри Василащук "Пісня про Шешори".
Вона стала візитною карточкою нашого села.Плідна праця пані Олександри збагатила село на чотири книги.
   Цікавими є поезії Л.Палагняка, які увійшли у збірку "Хризантеми".

І горить калина під ласкавим сонцем,
Мов у зелен-лузі, як було колись.
А мені здається: під моїм віконцем
Україна з небом любо обнялись.

    Із захопленням читаємо поезії С.Білої, лікаря-терапевта районної лікарні. Тішать талановиті твори молодих поетів, колишніх учнів Шешорської школи: Оксани Коржак, Богдани Фелещук, Марії Васила-щук та Романа Соколюка.
    Літературний гурток "Лебедина пісня" об'єднує учнів школи, закоханих у слово: Т. Обушка, М.Якібчука, Л.Загребельну, Л.Андріюк.
     Допомагають учням освоїти ази поетичної творчості М.Титаренко та І.Якібчук.

Книга Гуцульщина літературна - Шешорська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів