Гуцульщина літературна

Діти — наші квіти,
В очах іскорки горять,
Кожен хоче жити,
Наче вільний птах.
Мріяти, дружити,
Подорожувати,
Пісеньки співати
І вірші писати
. В Україні незалежній
Живи, твори, дерзай
І свій талант належно
Й уміло розкривай.

                 Галина Гондурак, керівник гуртка

                                    В колисаночці гір найдорожче село...

   Куточок, де народився, є найдорожчим для кожного. Куди б не закинула доля, у споминах, у мріях людина лине
на свою маленьку батьківщину. Саме із рідної криниці можна черпнути ту наснагу, яка дає сили жити і творити в майбутньому.
   В колисаночці зелених гір, стрімких потоків та річки Рибниці розташоване найдорожче село Соколівка. Перша з
гадка про Соколівку зафіксована в 1630 році у давньому документі «Інвентарі по населених пунктах».
    Старожили кажуть, що назва села походить від прізвища братів Соколів, які втікали від поневолювачів і
оселились на одному кутку Блудівка (від того, що заблудились). Інша легенда гласить, що в цій місцевості водилося багато пташок — соколів.
   Населення Соколівки займалося землеробством, скотарством, домашніми промислами: ткацтвом, килимарством, бондарством. Багатьом жителям доводилось шукати заробітку поза межами села.
   Під кінець ХІХ століття у селі Соколівка працювала школа.
   За словами відомого педагога, школа — то колиска мудрості і моралі, звідси започатковуються кроки, що ведуть допізнання таємниць природи і людських душ. Кожна школа має свою історію, свій неповторний літопис. Кожен вихованець повинен знати і пам'ятати історію рідної школи, початки свого сходження у великий світ.
   Кандидат історичних наук Петро Сіреджук в своїй статті «Освіта Галицької Гуцульщини у ХУІІІ-ХІХ столітті» зазначив, що в Соколівці у 1821 році почала діяти дяківська школа. За даними Львівської греко-католицької
консенсорії у парафіяльній школі с. Соколівки 1866р. з 346 дітей навчалося лише 12.
   Пізніше в селі була чотирьохкласна початкова школа, директором якої була Стефанія Біліцова — завзята
українська патріотка, громадська активістка, прогресивна діячка, просвітянка. У повоєнні роки діяла вже семирічна школа. Навчання проводилося у дві зміни, класи розкидані по різних будівлях. В той період педколектив очолювала Катерина Петрівна Кайдаш. Не можна не згадати колишніх директорів школи: Володимира Ярича, Євгенію Білу,
Леоніда Шудрю, Василя Слобідника, Іллю Будза, Наталію Волощук, які зробили значний внесок у розвиток сільської школи села Соколівки.
   На сьогоднішній день директором школи є Зося Іванівна Сідлярчук, яка прикладає немало зусиль, щоб храм
знань — маленька школа — і нині радувала школярів, вчителів, батьків.
   Протягом десятиріч Соколівка славилася своєю культурою, художньою самодіяльністю, драматичним гуртком, читальнею, невеличким музеєм. Кожна родина свято береже традиції села, які передаються з покоління в
покоління. Саме ці традиції вирізняють Соколівку з-поміж інших сіл Гуцульщини.
   Історичних відомостей про те, що в селі зупинялися видатні люди, немає. Та можна з упевненістю сказати, що краєвидами найкрасивішого села милувалися І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський, М.Коцюбинський,
Ю.Федькович ...,коли здійснювали подорож по Карпатських горах.
   З 2006 року в Соколівській загальноосвітньої школі І-ІІ ступенів почав діяти літературний гурток «Діти-квіти», учасники якого із задоволенням долають літературні вершини і збагачують шкільну скарбничку своїми перлинками.

Книга Гуцульщина літературна - Соколівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів