Гуцульщина літературна

                                      У хвилини вчительського дозвілля

    Демедюк Іван Дмитрович - уторопчанин, здібний, талановитий педагог.
На педагогічній ниві невтомно трудиться вже п'ятий десяток років. Користується незмінним авторитетом серед своїх колег, учнів та батьків. За самовіддану працю нагороджений багатьма нагородами та відзнаками.
   Але Іван Дмитрович - не тільки педагог. Він ще й поет. Поет не ради слави, а для себе, для душі. Активний учасник шкільного літературного гуртка. Тема віршів Івана Дмитровича - палка любов до рідного краю, до своєї колиски - древніх Утороп.

   Моє село

Моє село, мов писанка сія,
Живе, працює, плаче і сміється.
Моє село - історія моя
І мого родоводу в часі в'ється.

Моє село - це часточка життя
Гуцульщини й всієї України,
Моє село - це часу пульс биття
Сучасності і давнини-руїни.

Тут Підгірянка славилась в свій час,
Діточок навчала в українській школі,
Тут міцно став на ноги наш Тарас,
Наш Мельничук - поет душі і волі.

Моє село не пнеться в багачі,
Проблем у нього - море, повні міхи,
До цього довели керівники-рвачі,
«Керівники » в лапках.„І нам вже не до сміху.

Моє село - це пісня запальна
Й танок гуцульський в киптарях барвистих,
Несе у світ «Смерічка» чарівна
Уторопців малих, душею чистих.

Моє село - традиції живі,
Традиції віків, з бабусиної скрині,
А щоб вони жили, не вимерли повік,
Вивчати й берегти їх треба нині.

Моє село - це ми, це я, це ти,
Односельчан сім'я, згуртована, єдина.
І, якщо тут родивсь, то пам'ятай завжди,
Що Уторопи - твоя є Батьківщина.

Книга Гуцульщина літературна - Уторопське навчально-виховне об'єднання