Гуцульщина літературна

   Сивий лелека

Ледве дихнуло весняним теплом -
Шати зелені земля одягає.
Сивий лелека десь там, в чужині,
Пісню чекання тихо співає.

Зиму залишив він вдома давно,
Немічним й кволим подавсь на чужину.
Весь він часом тремтів і горів від думок:
Чи ще повернеться на Україну?

Ось і красуня - весна ожила.
Вщухли заметілі, сніг уже розтанув.
Старого лелеки все нема й нема,
Ніби у безвість глуху й німу канув.

Вже повернулись лелеченьки всі,
Гнізда мостили, в небі кружляли.
І виглядали свого дідуся,
Мудрість якого вони шанували.

Вже загримів по-весняному грім
Дощик полився на землю веселу,
Защебетали в гаях солов'ї,
Загомоніли містечка і села.

Сивий лелека ще у путі,
Відстань далеку нелегко долає.
Мріє про край омріяний свій,
Зустрічі з ним відчайдушно чекає.

Там він з'явився на світ цей чудовий.
Там він і мріяв, мужнів і зростав.
Там він схвильовано так і привітно
Пісеньку першу свою заспівав.

Ось вже побачив він рідні простори,
Серце від радості так защеміло.
Линув старенький в обійми землі,
Серце співало, хоч сили німіли.

Знав, що не буде вже більш на чужині,
Пристрасно в рідні простори вдивлявся,
У буйні трави впав зовсім безсилий
Легко зітхнув і у вічність подався.

Книга Гуцульщина літературна - Уторопське навчально-виховне об'єднання