Гуцульщина літературна

                                   Праісторична батьківщина князя роси

   Тривожне і тихе, повне чарівних невловимих звуків, багатюще на пахощі і кольори, величне, гостелюбне і хлібосольне, повне чар і блиску у небесній високості та глибині сонної річечки Уторопець - наше гуцульське село Уторопи.
    Про Уторопи ми довідуємося з грамоти 1367 року, в якій записано, що польський король Казимир ІІІ віддав соляні копальні в Уторопах на Гуцульщині бояринові Вахну Тептуху з Тисмениці.
    Соляні джерела наші прадіди називали ропою. Вони казали: «Утут ропа», або «От ропа». Звідси походить назва - «Уторопи».
   Історію нашого села з праісторичних часів до нашого періоду відтворює академік АН вищої школи України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки України Володимир Грабовецький в книзі «Уторопи: сторінки історії». Це перша, написана на професійному рівні, книга, де літопис села поданий на першо-джерельному матеріалі...
   Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду. Свій маленький листочок на Дереві Утороп має кожен із нас, уторопчан.
   Кажуть, що людина без роду - це листочок, відірваний від дерева. Як гілка міцно зростається із стовбуром, що її не відламати, так і наша уторопська родина ніколи не ослабне, поки споживає і буде споживати багатства землі-матінки через мову, звичаї, свята, обряди, пісні, перекази, легенди, казки, прислів'я, приказки.
   Здається, Уторопи - невеличке гуцульське село, але в ньому народились, жили, працювали відомі діячі національно-визвольної боротьби, визначні літописці, письменники, знані вчителі, організатори культурного життя, які своєю творчістю, працею збагатили національну і духовну культуру.
   До таких прогресивних діячів належить Петро Іванович Ступницький - автор двох відомих нам цікавих «Пам'ятників  Це записки про останнє перебування запорізьких козаків на Буковині та Прикарпатті в 1771. «Пам'ятник» - невелике, проте важливе джерело для вивчення історії Гуцульщини кінця XVII - першої половини XIX століття.
   Про життя та діяльність Петра Ступницького залишилося мало біографічних даних. Народився він у липні 1785 року в с.Уторопах. Виріс у цьому краю, тут шанували його як освічену людину. Добре володів українською, польською та німецькою мовами. Цікавився історією Галицького краю, зокрема, рідної Гуцульщини. Помер в 50-х роках 19 ст., оскільки останній запис у своїй хроніці зробив у 1849 році.
  В Уторопах в 1802 році народився греко-католицький священик, громадський і культурний діяч, посол до австрійського парламенту Кирило Блонський. Він активно виступав на захист українського народу, рідної освіти. Кирило Блонський належав до українських просвітителів, продовжував ідеї «Руської Трійці» - Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького, Антона Могильницького. Деякі дослідники вважають, що К.Блонський був у тісних зв'язках із коломийськими просвітителями М.Вере-щинським, І.Озаркевичем, Михайлом і Теодором Білоусами, Й.Кобринським, Г.Ількевичем. Здається, під впливом останнього він збирав народні пісні на Станіславщині, працював над українською граматикою і писав поезії. На жаль, творча діяльність К.Блонського ще мало вивчена.
   Захоплювались чарівною мальовничістю села Уторопи видатні діячі української культури і науки, які проїжджали через село в кінці XIX - на початку XX століття на Косівщину для відпочинку і творчої наснаги - Михайло Драгоманов (1875), Василь Стефаник (1899), Леся Українка (1902), Іван Франко (1909-1914), Володимир Гнатюк (1900-1914), Михайло Коцюбинський (1911), Гнат Хоткевич (19061912), Михайло Грушевський (1912-1914), Іван Крип'якевич (1925, 1935).
    В Уторопах проживав гуцул І.Васильківський, який знав багато приповідок, легенд, оповідань. За якісь провини він був ув'язнений і сидів у Коломийській в'язниці. В 1880 році Іван Франко, перебуваючи в Коломийській тюрмі, записав від в'язня І. Васильківського багато приповідок і пісень, які згодом використав у своїй творчості.

Книга Гуцульщина літературна - Уторопське навчально-виховне об'єднання