ОЦІНКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ЗНАХІДОК ТРИПІЛЬСЬКОГО ЧАСУ
ЗАГАЛЬНІ ЦІЛІ І ПОНЯТТЯ
Проблема оцінки культурних цінностей і, особливо, артефактів історії, нині набуває помітної актуальності і викликає численні дискусії серед науковців, приватних колекціонерів та значної частини громадян. Вона народжена в процесі формування відкритого ринку, глибокої економічної трансформації суспільства і змін у його етичних і моральних стандартах, а також стає помітною в лоні нових наукових відкриттів та активізації інформаційного обігу. Проблема вже набула вирішального значення для прогресивного вдосконалення нашого світогляду, стимулювала появу нових практичних ідей, стала ґрунтом для еволюції усієї мотиваційної бази суспільства. Традиційні погляди на події історії змінилися, і це вимагає перевизначення мети і конкретних завдань в оцінювальній діяльності. Водночас відповісти на запитання, чому звичайні предмети можуть набувати загальнокультурної цінності, досить просто. Тому, що вони нам потрібні. Спробуємо з'ясувати природу цієї потреби, стане зрозуміло, як їх оцінювати.
Шукати причини феномену значимості артефактів історії слід в нас самих. Так, здобутки минулого століття у сфері психіки людини довели, що процес самоусвідомлення, або формування індивідуальної «Я-концепції» людини, є не що інше, як привласнення відношень до навколишнього світу. Відношення до коштовностей мають функціональну природу і відіграють формоутворю-ючу роль щодо самих функцій розумової діяльності. Розмірковуючи про культурні цінності і зокрема про такий їх різновид, як археологічні знахідки, ми нині маємо справу не тільки із предметами, практичне і культове значення яких давно втрачене, а, передусім, із сучасними засобами (інструментами) справляння найважливіших соціокультурних обрядів, пов'язаних з привласненням відношень до величних подій історії та набуттям відповідних прав розпорядництва. Археологічні знахідки є важливими для аплікації способу нашого мислення на культуру минулих поколінь і доведення самого факту інтелектуального прогресу, а значить, власної гідності, розумової повноцінності і сенсу цивілізованого існування.
Для виконання операцій оцінювання ми маємо з'ясувати спосіб функціонування культурних цінностей в наявному суспільстві і, таким чином, глибше осмислити, а також мовно освоїти дійсність, опредметнити ідеали і те, що досі не знайшло адекватного мовного визначення (допредикативне).
Питання оцінки культурних цінностей не обмежується визначенням розмірів власності і фізичного володіння - це питання оцінки прав розпорядництва та засіб отримання будь-якої вигоди від цього розпорядництва. Саме цей аспект є нині конструктивним для адекватного розуміння суті експертної справи і розвитку сучасного ринку експертних послуг у сфері оцінювання пам'яток культури.
Обіг культурних цінностей е невід'ємною сутністю їх існування незалежно від форми власності і, водночас, джерелом інформації про їх споживчу цінність - суспільно інтегрований і найбільш загальний показник користі. Набуваючи відповідних прав, ми відчуваємо власну дотичність до безперервного процесу розвитку історії, позитивну ангажованість суспільством, в якому живемо, власну гідність, відповідність соціальному становищу, а також авторитарну відповідальність за формування правил співіснування, виключні права на формування і встановлення етичних та моральних стандартів суспільства. Людина, дотична до культурних цінностей, набуває самодостатності та самоцінності. Дотичність до культурних цінностей дає владу над самовизначенням і певну свободу у самовираженні.
Оцінювання - це усі різновиди результатів зіставлення культурних цінностей з певною метою. Оцінювання як таке не може бути предметом тлумачень з точки зору етики і моралі. зіставляючи, ми оцінюємо, а, оцінюючи, привласнюємо відповідні відношення до спостереженого предмета і, таким чином, здійснюємо функції, які є конституційними відносно нашої свідомості. Отже, слід розібратися в тому, що, зрештою, привласнюється у разі набуття прав розпорядництва предметами археології.
Звичайно, автору слід відразу зробити застереження, що подана наукова точка зору не може вважатися єдиною, повною і незаперечною.
Культурні цінності, у тому числі археологічні знахідки, - це часто звичайні речі і, водночас, опредмече-ні ідеали та інтелектуальна база суспільства, яка виконує вербальну функцію долучення людини до окремої культури, мови, етики поведінки, моралі, традицій і суспільно орієнтованого способу життя та формування індивідуального світогляду. З огляду на те, що наука залучає до вивчення культурні цінності як матеріал для моделювання минулих цивілізацій, археологічні знахідки є також науковими цінностями.
Культурні цінності потрібні для формування суспільства й акумуляції позитивного самовизначення його членів як носіїв культурних традицій. Можливо, у цьому сенсі культурні цінності є для нас більш значимими, ніж самі традиції їх використання, так само, як культурне значення окремих літературних творів є більшим, ніж події, описані в них. Тому значимість культурних цінностей відчуває кожна суспільно ангажована людина.
Усі культурні цінності народжуються в результаті подій повсякденного життя у взаємодії природи, особистості і суспільства. Вони є головним осмисленим результатом цієї взаємодії і тому допомагають нам скласти цілісну систему цінностей, яку ми називаємо суспільною організацією і опредмеченою частиною світогляду.
Особливе значення мають археологічні знахідки і старожитності. Вивчаючи зброю давніх вояків, ми долучаємось до їхніх перемог, самовизначаємось на боці переможців; милуючись майстерністю стародавніх гончарів, переносимось у глибини історії та відчуваємо дотичність до фіналістичного ідеалу побутового достатку і гармонії життя; спостерігаючи особисті прикраси, подум-ки відтворюємо величні обряди сходження на престол, посвячення у духовний сан або причетності до влади й елітарної частини суспільства. Дивуючись виразності трипільських «венер», віддзеркалюємо власні уявлення про родинногене-руючу роль жінки, відчуваємо предметну природу системи інформаційного обміну суспільства.
Зіставляючи уявні фантоми в порядку несуперечності, ми створюємо загальні і впорядковані моделі давно минулих часів і суспільств та усвідомлюємо власну причетність до них. Отже, справа археологів безпосередньо пов'язана із розширенням наших можливостей пізнати себе, розвинути апарат мислення і маніпулювання ідеалами, вивчати культуру давно минулих цивілізацій шляхом аплікації власного соціального і розумового досвіду на моделі, алегорично представлені матеріальними рештками.
Якщо, наприклад, застосувати графічний формалізм діаграм Вена для відображення структури наших уявлень про взаємодію природи, людини та суспільства, матимемо діаграму, представлену на мал. 1. На ній видно, що три головних джерела утворення культурних цінностей народжують сім різновидів відношень пам'яток культури між собою за їх суттю і метою практичного використання. Бачимо, що в пам'ятках культури опредмечуються і виражаються не тільки ті чи інші суспільні й індивідуальні ідеали у своєму довершеному і найбільш виразному вигляді, але й особливості динаміки перебігу соціокультурних процесів і результати взаємовпливу явищ і подій навколишнього світу.
Аналізуючи діаграму, легко побудувати найбільш загальну класифікацію культурних цінностей за їх сутністю. Для цього ми повинні виділити три основних класифікаційних позиції відповідно до описаної вище структури діаграми:
1. Пам'ятки, що відбивають індивідуальну парадигму життя людини в історичному та культурному аспектах (мистецькі твори).
2. Пам'ятки, що відбивають традиції та устрій суспільств і громадських об'єднань (артефакти історії).
3. Пам'ятки, які є складовими живої і неживої природи (пам'ятки природи).
Крім названих основних позицій загальної класифікації культурних цінностей, цілком природним є також виділення іще чотирьох змішаних різновидів класифікаційних позицій (які помічені цифрами 4, 5, 6 і 7). Вони потрібні для відображення суті тих культурних цінностей, які одночасно включають зміст попарно
двох з вищеназваних таксонів.
Таким чином, при подальшому викладенні матеріалу ми будемо користуватися системою загальної класифікації культурних цінностей, представленою на мал. 1, дотримуючись думки про те, що детальну класифікацію можна здійснювати лише у разі наявності мети цієї роботи на рівні дослідження більш глибокої видової специфіки конкретних артефактів.
Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.
Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!