ТРИПІЛЬЦІ РОДОМ З АТЛАНТИДИ
Про трипільську культуру пам'ятають і пишуть не лише в Україні, але і в Росії. Свого часу в Москві було створено цілу наукову школу дослідників Трипілля, яка багато зробила для вивчення та популяризації відомостей про трипільську культуру. Так що творці альтернативної праісторії з Росії мають досить інформації і охоче нею користуються. Крім того вони плідно використовують твори Ю.О.Шилова. Звичайно, в їх працях Трипілля займає значно скромніше місце, адже є певні місцеві пріоритети.
В центрі праісторичних концепцій російських авторів О.І.Асова та М.Ю.Коновалова знаходиться Гіперборея — північна прабатьківщина слов'ян, з якої вони вирушили на південь десятки тисяч років тому. Вони оселилися і жили «в землі Руській 20000 років», а 10000 років тому почали будувати міста. Під «землею Руською» вони розуміють центральну та східну частини Європи. В цьому ареалі згадуються дві археологічні культури: трипільська та Вінча. Остання потрапила в коло зору російських авторів завдяки їх колезі з Югославії — доктору Радівою Пешичу, який саме Вінчу вважає найдавнішою, найпершою — словом все, як у випадку наших українських міфотворців із Трипіллям.
Далі йдуть посилання на Шилова Ю.О. (який названий старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України, у якому вже давно не працює). Сказано, що сучасні українські археологи (тут Ю.О.Шилова представляє їх усіх) називають землі трипільців «Араттою, священною землею». Російські автори відзначають глибину досліджень «українського археолога» та «велесознавця» — Ю.О.Шилова.
На думку О.І.Асова та Коновалова М.Ю. походження трипільської культури пов'язано із «загиблою легендарною культурою атлантів, яка поширювала свій вплив не лише на Середземномор'я, але і на Причорномор'я.» Далі можна прочитати, що саме на святій півночі знаходилася прабатьківщина шумерів — Аратта.
Уявлення О.І.Асова та Коновалова М.Ю. про трипільську культуру місцями не менш фантастичні, ніж у Ю.О.Шилова — можна прочитати про багатолюдні міста із населенням 10000—50000 людей, які володіли писемністю. Трипільці, як вважають вони, були поглинуті індоєвропейцями (далі в тексті — прааріями-гіпербореями) у ІV—ІІІ тис. до н.е. І стали предками багатьох європейських народів. Ті ж трипільці-аратти, що пішли на південь, заснували шумерську цивілізацію у Дворіччі. Загибель причорноморської цивілізації, Аратти, О.І.Асов та М.Ю.Коновалов пов'язують із Дардановим потопом, який стався, на їх думку, в IV тис. до н.е. Внаслідок цієї катастрофи, як вони вважають, частина араттців загинула, а частина переселилася до Месопотамії, де заснувала «велику шумерську цивілізацію, яка передувала усім світовим цивілізаціям». Тим, що ні Дарданова потопу у IV тис. до н.е., ні трипільської культури на територіях, які могли бути затоплені не було, автори не переймаються.
Уявлення про матеріальну трипільську культуру О.І.Асова та М.Ю. Коновалова досить фантастичні, починаючи з переліку «нескольких крупних поселений Трипольской и Винчанской культури — Сескло, Фессалии (?!), Биче, Бече-хей-Хомокош, Шанцбоден, Триполье». З перелічених лише останнє має відношення до згаданих культур, а загадкове «Фессалии» взагалі стосується назви регіону Греції.
Далі можна прочитати, що трипільці жили у великих селищах, які обносили ровом та стінами з колод (цікаво, звідки ці відомості?). На с.13 цей опис ілюстровано гарним малюнком — зображенням такого поселення трипільської культури, спланованого по ідеальному колу, який є повною фантазією художника. З опису матеріальної культури трипільців можна дізнатися, що вони носили одяг із шкіри (насправді трипільці широко використовували тканини), ножі та вістря стріл виготовлялися з сланцю (насправді — з кременю). Є повна інформація про трипільські щити: і те, що їх плели з лози та прикрашали «амулетами священних тварин» (? ?), а вожді прикрашали свої щити «зображенням бичачої голови з великими рогами». Це при тому, що не існує на разі жодних іконографічних матеріалів з цієї теми. Так само, як і про «браслети з переплетених змій». Відтворена на с. 15 панорама трипільського селища нагадує куточок з українського села ХІХ ст., а біля будинків та всередині них можна побачити жінок в типових сарафанах (невже і їх шили з шкіри та хутра?). У підпису до цієї ілюстрації описано фантастичну глиняну модель трипільського житла, в якій «біля вівтаря стояли жінки у молитовних позах і одна з них ніби-то керувала обрядом». Всупереч твердженням авторів, подібну модель археологи не знаходили. Цей опис є перекрученим варіантом відтворення обряду, реконструйованого Т.Г.Мовшею за даними розкопок та інтерпретації решток житла на поселенні Сабатинівка ІІ, яка належить М.Л.Макаревичу.
Трипільська культура в даному випадку лише маленька часточка історичного полотна, створеного дослідниками «проблем атлантології та арієзнавства», в якому трипільській Аратті, звичайно, не могло бути відведено чільного місця, яке належить арктичній прабатьківщині — Гіпербореї. Але О.І.Асов та М.Ю.Коновалов все ж знайшли для неї відповідне місце, хоча і не погодили його з влесознавцем Ю.О.Шиловим, для якого саме Аратта є центром світової цивілізації.
Таке явище цілком закономірне, адже є версії світової історії, в яких не знайшлося місця ні для праслов'янської Аратти, ні для Гіпербореї. Однак оскільки кінцевою метою подібних праць насправді є міфотворчість, то історичні реалії слугують лише приводом, живильною субстанцією для творчості.
Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.
Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!