Енциклопедія трипільської цивілізації

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ЄВРАЗІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

Праця О.А.Білоусько за своїм задумом є надзвичайно актуальною, адже у ній давня історія України розглядається, як частина світового історичного процесу. Чисельні карти та хронологічні таблиці дають змогу побачити, що відбувалося в світі у той чи інший період давньої або середньовічної історії. Ілюстрації презентують не лише старожитності України, але і давні цивілізації всього світу. Видання рекомендоване Міністерством освіти і науки України у якості посібника для вчителя.

Подібні видання надзвичайно популярні за межами України. До їх створення залучають цілі колективи провідних науковців, переважно професорів з відомих університетів, ілюстративний матеріал та карти виконано на високому художньому та поліграфічному рівнях. Незважаючи на серйозну підготовку, у них можна знайти не зовсім точні відомості, особливо помітні у випадках, коли йдеться про давню історію території Східної Європи та України. Є певні проблеми і з хронологією. Але ці наукові видання не містять відомостей про Атлантиду, Лемурію, Му, Гіперборею та інші загальновідомі «реалії альтернативної історії» планети Земля. Атласи та інші твори з цими «реаліями» видаються, але на разі не мають рекомендацій відповідних органів і не розглядаються, як навчальні посібники у державній системі освіти.

В останньому відношенні українське видання вирізняється від своїх зарубіжних аналогів. Крім звичайних проблем та типових помилок, притаманних великим компілятивним працям, воно містить певний відсоток «альтернативної» інформації, яка несумісна з науковими засадами дослідження історії. Відзначимо, що ілюстрації подано без посилання на те, звідки їх взято, хто автор відкриття або дослідник тієї чи іншої пам'ятки. Знову бачимо порушення авторських прав інших авторів, при тому, що про свої копірайти ні видавництво, ні О.А.Білоусько не забули.

Джерелом міфологічної інформації, викладеної у книзі, стали твори, наведені у бібліографії. Це праці таких популярних серед публіки представників міфо-історичного напрямку, як Ю.М.Канигін, М.Суслопаров, Ю.О.Шилов. До списку включено збірку не менш фантастичних творів - «Космос Древньої України». У бібліографії знаходимо працю Учителя Л.Силенка, яка є твором сакрального, а не науково-історичного спрямування.

Наявність численних фактичних помилок можна пояснити, оскільки у вихідних даних посібника відсутні прізвища наукового редактора та рецензента, назва ведучої організації. Згадані недоліки є справою наукового сумління та відображають рівень кваліфікації автора. Важко пояснити рекомендацію у якості посібника праці, яка містить положення та реалії, відсутні у офіційно затвердженій навчальній програмі для середньої школи.

Почнемо з короткого огляду фактичних помилок та недоліків, що стосуються трипільської культури та епохи енеоліту. Вони не є основною вадою посібника і можуть бути усунені у майбутньому.

Матеріали трипільської культури досить широко представлено у виданні. Це зображення жител, поселень, карти, а також їх описи. Тексти переважно є авторськими конспектами наукових праць узагальнюючого характеру. Деякі дані не відповідають дійсності. Наприклад, про те, що у Луці-Врублевецькій знайдено «найдавніші з відомих на території Східної Європи мідні вироби». Перші мідні вироби у Європі з'явилися на Балканах, не на Середньому Дністрі, і не у трипільській культурі. Культура Лендель описана двічі - як одна із культур мідного віку України і як одна з культур неоліту Європи, причому у останньому випадку не вказано, що ця культура відома і на території України. І зрозуміло чому: адже лише деякі українські археологи відносять місцеві культурні типи до культури Лендель. У сусідніх країнах дослідники зараховують їх до інших археологічних культур.

Перейдемо до розгляду хронологічних таблиць культур різних періодів. Трипільська культура представлена одразу у кількох таблицях, які в деталях різняться між собою. В таблицю XV під № 19 включено трипільську (індоєвропейську) цивілізацію, «віддалено споріднену з шумерською», яка починається біля 4000 р. до н.е. Таким чином з самого початку використано хронологічні репери, які не відповідають реальності. Там же можна дізнатися, що цивілізація Трипілля вплинула на формування «руської цивілізації». Останню можна знайти трохи далі, під № 30, вже як східно-християнську (православну, руську) цивілізацію.

На згаданій таблиці Трипілля виглядає давнішим за цивілізації Єгипту та Шумеру, неолітичні та енеолітичні попередники яких штучно відрізані від свого продовження. Це і не дивно, адже у таблиці ХІІ неолітичні культури Єгипту та Месопотамії не вказані. А от трипільська культура показана, як продовження буго-дністровської. Таким чином мимохідь створюється ілюзія, що трипільці є творцями більш давньої, фактично першої (!) на планеті Земля цивілізації, з чого випливає, що корені «руської цивілізації» відповідно глибші. Однак ці висновки заперечує присвячена мідному віку таблиця ХІІІ, де (щоправда, паралельно) показано неолітичні (!) та енеолітичні культури Месопотамії від 5500-5500 рр. до 3100 рр. до н.е. -від Гассуни (Хассуни) до Убейду, Уруку і Джемдет-Наср, які передували цивілізації Шумеру. Отже, допитливий читач може побачити, що Трипілля все ж таки не найдавніша цивілізація планети, а неолітичні культури були і в Месопотамії. Таким чином, школярам пропонується
захоплююча, альтернативна історія.

Однак справжня альтернативна історія пов'язана з вченням Шилова Ю.О., про державами Аратта та Аріан. Карта 39 представляє їх взаємне розташування в період 4000/3600-2250/2200 рр. до н.е. Поруч, на с. 98 можна знайти відомості, що «трипільське суспільство керувалося інтелектуальною елітою - жерцями-брахманами, чия влада базувалася на інституті Спасительства... Трипілля-Аратта характеризується, як первіснокомуністична держава, на відміну від рабовласницького Шумеру». На карті 40 (3600/3500-2850/2750 рр. до н.е.) показано державу Аратту (на території України) і Шумер (в Месопотамії). Велика стріла від Аратти до Дворіччя, вірогідно, має позначати шлях пересування носіїв трипільської культури до Шумеру.

Пояснення та коментарі до цієї карти знаходимо далі, на с. 100-101. Вони починаються з одкровення, що «носіями цивілізації на величезних просторах Євразії стали індоєвропейці, люди білої раси, яка сформувалася на зламі IУ—Ш тис. до н.е. І випередила у своєму розвитку всі інші. Серед місць, де вперше зародилися білі люди, вчені все впевненіше називають Україну». Твердження про зародження «білої раси» в енеоліті є науковим відкриттям, оскільки досі вчені вважали, що це сталося набагато раніше, ще в палеоліті. Шкода, що воно не підтверджене жодними посиланнями, хоча нижче автор зазначає: «про це написано вже тисячі наукових праць».

Основним джерелом натхнення для О.А.Білоусько в даному випадку стали твори «археолога і письменника Ю.О.Шилова», які, на її думку, «вирізняються новизною і важливістю». Наступні кілька сторінок є конспектом цих творів, які містять ті самі фактичні помилки та фантастичні твердження, що їх ми вже проаналізували на початку цього додатку - від плутанини з хронологією і географією до трипільської держави Аратти. Коментар до карти 40, вміщений на с. 102, подає відомості, що «Деякі вчені схиляються до думки, що він (народ-мігрант, який створив цивілізацію Шумеру) можливо, мав якийсь зв'язок з українською Араттою.

Не оминула О. А. Білоусько і популярну нині тему Чорноморського потопу. Вона наводить думку «деяких дослідників», що болота Месопотамії було заселено вихідцями із затопленої (3500/3000 рр. до н.е.) Меотиди/Азовського моря, які створили найдавніші міста-держави Шумеру. Таким чином на одній і тій самій сторінці маємо дві альтернативні версії походження цивілізації Шумеру: 1) міграція з Аратти; 2) міграція із затопленої Меотиди 3500/3000 рр. до н.е.

Елементарний аналіз наявних даний показує, що обидві версії виглядають неймовірними. По перше, цивілізація Шумеру своїми коренями уходить в принаймні у V тис. до н.е. Тобто витоки цієї цивілізації відомі задовго до того, як вигадані Ю. О. Шиловим аратти-трипільці знялися і вирушили на південь, з України. По-друге, на період 3500/3000 рр. до н.е. Азовське море існувало вже понад 3200 років. Отже, в цей час міграції з його дна вже не могли відбутися.

Описані вище спроби запровадження в наукову історію Давнього Світу творів, які «вирізняються новизною і важливістю» неможливо визнати ні виправданим, ні задовільним. Фактично вони спрямовані на формування ірраціональних, «україноцентричних» уявлень про оточуючий світ, які справляють враження релігійної доктрини, а не реальної історії. Цікаво, що поза межами сторінок, присвячених археології та давній історії України, аратто-арійські студії не вписані в світовий цивілізаційний контекст. Зрозуміло, що автор посібника не може зробити це в повному обсязі за авторів міфу, тим більше не може узгодити всі існуючі між їхніми версіями розбіжності. Залишається лише висловити щире співчуття вчителям, які скористаються в повному обсязі з матеріалів цього посібника при викладанні курсів історії Стародавнього Світу, України. Таке ж співчуття слід висловити на адресу їх учнів, а також батьків цих учнів.

Подібні експерименти із запровадження в освітні програми бачення історії (очами тоталітарних режимів) вже проводилися в минулому, і в СРСР, і в Німеччині 30-х років. Наслідки в обох випадках були відповідними, про що тепер можна дізнатися з історії.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Додатки до книги 1