Енциклопедія трипільської цивілізації

Досить значні за обсягом (і значенням) археологічні розкопки проводилися в той час різними дослідниками, переважно викладачами з університетів Львова і Чернівців, на території Галичини.

На території Борщівського повіту у 1900 р. проводив дослідження професор Львівського університету К. Гадачек, який обстежив поселення трипільської культури біля сіл Кудринці, Пилипча, Устя та м.Мельниця-Подільська. Однак

провести тут розкопки йому вдалося лише через 8 років.

Тим часом через три десятиліття після відкриття А.Шнайдера були розпочаті дослідження поселення біля с.Кошилівці в урочищі Обоз. Навесні 1906 р. ця місцевість, в якій почали насаджувати ліс, привернула увагу дітей її власників — Бернштейнів, Людвіка і Теодори. Саме вони провели перші розкопки, натрапили на рештки трипільських жител, зібрали колекцію мальованого посуду і статуеток. Восени 1906 р. в Кошилівцях побував В.Пшебиславський, який планував тут масштабні розкопки, однак плани лишилися нереалізованими через смерть ученого. Восени 1906 та в 1907 р. розкопки тут проводив професор Чернівецького університету Р. Кайндль. Він констатував подібність знахідок з Кошилівців до матеріалів із поселення Шипинці, дослідженого ним раніше.

Значні розкопки у Кошилівцях у 1908—2 рр. провів професор К. Гадачек. Він почав їх з обстеження розкопу Р.Кайндля. Було виявлено наявність двох горизонтів: нижнього — трипільської культури та верхньої — слов'янської, розкопано рештки жител у вигляді скупчень обпаленої глини, а також господарчі ями. Саме відкриттю останніх ми завдячуємо величезній колекції антропоморфної пластики з Кошилівців. Вважають, що К. Гадачек розкопав половину всього поселення. Однак відсутність планів розкопів не дає нині змогу встановити, яка саме частина поселення була досліджена. Матеріали досліджень він видав у вигляді книги з альбомом ілюстрацій та чудовими фотографіями знахідок. Нині колекція з розкопок в Кошилівцях зберіга-єтьсся та експонується у Львівському державному історичному музеї.

Через 120 років після відкриття поселення в Кошилівцях, 27 вересня 1998 р., на цьому місці відкрито пам'ятний знак. На відкритті були присутні учасники міжнародної наукової конференції, археологи з Польщі, Росії, України. На брилі граніту вибито: «Тут у 1878 р. А. Шнейдер відкрив стародавнє поселення — всесвітньо відому пам'ятку трипільської культури. 27 вересня 1998 року».

Розкопки в Більчі-Золотому під керівництвом професора В. Деметрикевича, розпочаті ще в 1898 р., продовжувалися у 1900—04 та 1907 рр. Тривало розчищення ходів печери, під час якого було зроблено величезну кількість знахідок. Роботи проводилися як у печері, так і біля палацу. Лише у 1904 р. до Краківської академії було відправлено 40 скринь археологічних знахідок з Більча-Золотого. Саме тоді було зроблено знахідку шедевра трипільських майстрів — кістяної пластинки у вигляді голови бика, з вибитим на ній зображенням жінки. Ця невелика пластинка обійшла безліч видань і стала ніби символом трипільської культури. Нині ця знахідка, як і величезна колекція з розкопок в Більчі (збереглося понад 300 реставрованих і цілих посудин, 900 ящиків кераміки та інших знахідок). Розкопані в парку біля палацу обпалені конструкції В. Деметрикевич вважав рештками жител.

Починаючи з XIX ст. печера Вертеба стала досить відомим у Галичині місцем паломництва любителів старожитностей і вчених з різних країн Європи. Про це свідчать їхні автографи, виявлені М. Сохацьким під час роботи експедиції у печері в 1998 р. Збереглися написи хімічним олівцем — прізвища, дати — польською та німецькою мовами на стіні печери. Нині ці графіті вкриті тонким прозорим шаром гіпсу і ніби законсервовані. Найдавніші дати належать до 70-х років XIX ст.

У 1914 р. експедиція Львівського університету під керівництвом антрополога Яна Чекановського продовжила розкопки у печері Вертеба. Під час досліджень були виявлені поховання у заповненні печерних коридорів. У цій експедиції проходив археологічну практику відомий у майбутньому Я. Пастернак та археолог В. Гребеняк (загинув в роки 1-ї світової війни).

Р.-Ф. Кайндль відновив розкопки у Шипинцях у 1902—04 рр. Археологічні дослідження проводилися в Галичині навіть під час Першої світової війни. Так, у 1915 році біля с. Кудринці було зібрано колекцію трипільської кераміки, зокрема знайдено грушоподібну посудину з поліхромним розписом. Нині вона зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Відомості про археологічні пам'ятки Галичини, зокрема трипільські, а також їх дослідження були зібрані Б. Янушем у каталозі, який побачив світ у Львові у 1918 р. Ця праця стала підсумком археологічного вивчення краю у другій половині XIX — на початку XX ст., а нині є важливим джерелом для вивчення історії цих досліджень.

К. К. Черниш свого часу досить слушно визначила початковий етап вивчення трипільської культури як період, «когда создавалась методика их изучения, накапливался вещевой материал, впервые интерпретировались различные стороны трипольской культуры».

Енциклопедія трипільської цивілізації - Трипільська культура. Історія досліджень.