Важливе місце серед перших дослідників трипільської культури займає постать професора Ернста фон Штерна, який очолював Одеський археологічний музей Імператорського товариства історії та старожитностей. У 1901 р. власниця маєтку Петрени (біля м. Більці, суч. Молдова) Олена Костянтинівна Бузня привезла до музею глиняну миску, вкриту суцільним шаром вапнякової патини. Спочатку Е.Р. фон Штерн не звернув на це надходження уваги. Однак після другої зустрічі і розповіді О. К. Бузні про обставини знахідки цікавість шановного археолога, як він пише, прокинулася. Виявилося, що при закладанні у маєтку нового виноградника була вирита глибока канава. Під час роботи було знайдено багато кераміки, обпаленої глини тощо. Навесні 1902 р. фон Штерн здійснив першу подорож в Петрен, про обставини якої доповів на травневому засіданні Одеського товариства старожитностей.
У 1902—03 рр. він розкопав залишки восьми трипільських жител в Петренахі3. Е. Р. фон Штерн скаржився на труднощі під час розкопок.
Власне, місце розкопок знаходилося за 10 верст від маєтку. З робітниками йому доводилося спілкуватися через товмача, адже селяни розуміли лише молдавську мову. За три дні розкопок буря та дощ кілька разів переривали роботу, здавалося, земля не хоче віддавати те, що їй належить. Зауважимо, що рештки трипільських споруд були перекриті шаром чорнозему завтовшки від 1,5 до 2 метрів. Однак все ж таки вдалося відправити до музею 4 великих ящики з черепками та іншими знахідками.
Навесні 1903 р. розкопки були поновлені. З Одеси фон Штерн привіз досвідченого наглядача, якому знайшли помешкання за три версти від розкопу, були найняті селяни з найближчого (4 версти) села. Власники Петрен виділили Е. Р. фон Штерну екіпаж, який щоранку доставляв його на місце роботи. На цей раз погода сприяла розкопкам, і лише за тиждень вдалося досягти значних результатів.
Все поле, звичайно, розкопати не вдалося. Але дослідник і не ставив такої мети. Він вважав необхідним насамперед перевірити та розширити результати пробних розкопок і досягти ясного уявлення про характер культурних площадок на місці досліджень. Цієї мети йому досягти вдалося.
Розкопи були закладені в різних частинах плато — на вершині, на схилах. Було встановлено, що середні розміри площадок складали 10—14 метрів у довжину та 5—8 метрів — у ширину. Виявлено було також об'єкт розмірами 14x14 метрів на південному схилі.
Цікаво, що через 70 з лишком років археологи отримають від К. В. Шишкіна аерофотознімок поселення в Петренах, і на ньому буде прочитане все планування давнього селища, в тому числі 32 великі (квадратні в плані?) споруди на околицях селища. В. I. Маркевич налічив на знімку 490 споруд, розміщених у 10 кільцевих структурах.
Великі споруди на периферії поселення були пов'язнані, на його думку, з обороною.
Зауважимо, що Е. Р. фон Штерн застосував цілком сучасну методику розкопок, знімаючи ґрунт до залягання шару обпаленої глини. Фіксувалася наявність відбитків дерева на грудках обпаленої глини, розміри уламків обмазки, місця знахідок кераміки та інших виробів, кісток тварин тощо.
Звичайно, дослідник поставив перед собою питання про сенс і значення площадок. Реконструював він ці споруди як прямокутні, з чотирма сторонами, стінами із стовпів, обплетених хмизом. Дах, на його думку, робився з колод, обмазаних згори товстим шаром глини. Цю споруду Е. Р. фон Штерн назвав «будинком мертвих», збудованим для певної громади, яка входила до місцевого племені. В такому будинку члени громади ставили урни з попелом померлих, яких спалювали на стороні, крім того тут виконувалися поминальні обряди, спалення жертв і принесення вина в жертву богам. Після цього споруду замикали до наступного поховання або поминок, аж до часу, поки вона наповнювалася або не вимирали представники громади, яка її використовувала.
Слід звернути увагу на спостереження Е. Р. фон Штерна над характером знахідок та їх взаємним розміщенням. Досвідчене око дослідника відразу помітило сліди певного ритуалу, пов'язаного із загадковими спорудами. Нехай нинішні дослідники й не поділяють висновків щодо площадок як давніх гробниць, але думка про їх виникнення у зв'язку з трипільськими ритуалами лишається актуальною.
Величезна колекція, насамперед трипільського розписного посуду, яка нині є окрасою Одеського археологічного музею Національної академії наук, була опрацьована фон Штерном дуже докладно і видана.
Енциклопедія трипільської цивілізації - Трипільська культура. Історія досліджень.
Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.
Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!