Енциклопедія трипільської цивілізації

ПЕРЕДМОВА ДО ПЕРШОГО ТОМУ

У двох книгах першого тому Енциклопедії трипільської цивілізації вміщено інформацію, яка дає можливість ознайомитися із цілісною картиною трипільської культури в усіх її проявах. Енциклопедичні статті, які поглиблено розкривають окремі теми, можуть бути включені до більш широкого контексту не лише системою взаємних посилань, але й прив'язкою до якомога ширшого кола тем і проблем. Розділи першого тому дають змогу познайомитися з широкою панорамою історії та результатів досліджень різних сторін трипільської культури.

Редколегія тому визнала за доцільне по змозі не торкатися проблем, пов'язаних з історичною та етнічною інтерпретацією результатів досліджень трипільських старожитностей. Визнаючи актуальність цієї тематики, ми вважаємо, що вона не вписується в концепцію енциклопедії, яка розглядається насамперед як звід результатів наукового дослідження трипільської культури. Реконструкція праісторії доби трипільської культури — це окрема, велика за обсягом і складна тема. Зрозуміло, що вона не може і не має бути обмежена територією сучасної України. Пропонована енциклопедія, на нашу думку, може стати однією з вихідних точок і дороговказом, підтримкою під час проведення подібних наукових досліджень.

Значне місце у вступному томі енциклопедії займає інформація довідкового характеру — реєстр пам'яток трипільської культури (по областях), бібліографія. Зібрання артефактів трипільської культури, зосереджені в державних музейних збірках, наукових фондах, приватних колекціях, насамперед — «ПЛАТАР», включають ряд шедеврів давнього мистецтва. Вони без перебільшення є симолами хліборобської цивілізації. Ці речі зібрано в альбомі, який є другою книгою вступного тому.

На початку основної частини вступного тому вміщено розділ з історії дослідження трипільської культури. Далі розглянуто загальні проблеми хронології та періодизації Трипілля. Для того, щоб відтворити повсякденне життя давнього населення, необхідно було узагальнити відомості про його економічну діяльність, архітектуру поселень, духовне життя, знакові системи, антропологію та військову справу. Цим питанням присвячено наступні п'ять розділів першого тому. Заключний розділ є підсумковим, у ньому зроблено спробу визначити місце Трипілля в цивілізації Старої Європи.

В енциклопедичному форматі неможливо досить докладно викласти історію розвитку дослідницької, наукової думки. Ця історія виходить за межі суто біографічних даних та стислого переліку основних наукових ідей того чи іншого дослідника, тим більше у випадку, коли разом їх близько ста вісімидесяти. Тому один з найбільших розділів першого тому присвячено історії польових досліджень та розвику наукових концепцій щодо трипільської культури в цілому. Ці матеріали цікаві для розуміння стану дослідження трипільської культури та перспектив, які відкриваються при подальшому її вивченні.

Більш детальні екскурси в історіографію багатьох конкретних питань вміщено в інших розділах.

Другий розділ присвячено питанням хронології, періодизації, походження та характеристиці заключного етапу існування трипільської культури. Вивчення хронології та періодизації трипільської культури є актуальною проблемою. Без докладної і точної хронології неможливе з'ясування конкретних питань та відтворення праісторії, віднайдення місця культури Трипілля-Кукутень у давній історії Старого Світу. Складність цієї теми, розуміння окремих вузлових її моментів, нюансів певних методик дослідження вимагають докладного пояснення, так само, як історія наукових пошуків на цій ниві трипіллєзнавства. Результати досліджень з датування трипільських старожитностей радіовуглецевим методом (С14), підготовлені провідними фахівцями у цій галузі М. М. Ковалюхом та В. В. Скрипкіним стали однією з підстав для створення нової абсолютної хронології Трипілля-Кукутені, яка побудована виключно на каліброваних (календарних) датах.

У другому розділі також розглянуто існуючі схеми періодизації трипільської культури. Окремо розглянуто проблеми її походження (Н. Б. Бурдо) та фінального етапу існування (В. О. Дергачов).

Найбільше місце у першому томі займає третій розділ, присвячений палеоекономічним дослідженням. Він містить насамперед величезний фактичний матеріал, в тому числі здобутий у результаті вивчення археологічних матеріалів представниками природничих наук — палеоботаніки, археозоології, геології, матеріалознавства та ін. При підготовці цього розділу було поставлено завдання зібрати найновішу і найповнішу інформацію з цих питань. Відповідні розділи написані провідними фахівцями у цій галузі — Г. О. Пашкевич, О. П. Журавльовим, Петрунем В. Ф., Н. В. Риндіною. Вперше вдалося зібрати разом такий звід даних про економіку Трипілля. Розділ можна поділити на два великих блоки: перший охоплює виробництво продуктів харчування, другий — ремесла, видобуток мінеральної сировини.

Г. О. Пашкевич представила дані про природне середовище, культурні рослини, а також використання дикої флори трипільським населенням. Ця частина розділу ілюстрована фотознімками з унікальної колекції зерен культурних рослин, зібраної упродовж десятків років досліджень. О. П. Журавльов узагальнив результати вивчення фауни, виявленої за останні 80 років археозоологічних досліджень. Більшість матеріалів оброблена автором особисто і вперше вводиться у науковий обіг у такому обсязі. Опис галузей відтворювальної економіки включає також нариси, присвячені тваринництву та землеробству трипільської культури (Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко).

Частина розділу, яку присвячено мінеральній сировині, що її використовували трипільці, є підсумком теми, над якою В. Ф. Петрунь працював усе життя. Тут зібрано відомості про сировину та місця її розробки, визначено імпорти, що свідчать про далекі зв'язки Трипілля з навколишнім світом. Все це дало змогу на фактичному матеріалі засвідчити досить високий рівень знань давнього населення України про скарби, які містять її надра. Частина розділу, присвячена металообробці трипільської культури, написана Н. В. Риндіною, яка проводить дослідження у цій галузі вже понад тридцять років і є автором кількох монографій. Результати її узагальнюючих досліджень українською мовою публікуються вперше.

Розвідка В. І. Клочка, присвячена трипільській металургії, відкриває надзвичайно важливу тему використання місцевих джерел металу носіями зазначеної культури. Окрема частина розділу висвітлює тему видобутку та обробки кременю (М. Ю. Відейко). Гончарне ремесло трипільської культури, яке дало світові шедеври давнього мистецтва, у цілому докладно розглянуто О. В. Цвек.

Четвертий розділ присвячений архітектурі. Він охоплює широке коло питань — планування поселень, проблеми реконструкції окремих споруд і комплексів побутового, виробничого та сакрального призначення на всіх етапах існування трипільської культури. Автори розділу — В. П. Дудкін та М. Ю. Відейко. Приділено увагу історії вивчення та підходам до реконструкції трипільських будівель, дискусіям з цих проблем, які тривають вже понад сто років. Широко використані дані археометричного вивчення трипільських поселень із застосуванням аерофотозйомки та археолого-магнітометричних досліджень, які дали важливий матеріал для вивчення не лише архітектури Трипілля, але й широкого кола соціологічних та історичних реконструкцій.

Наступні два розділи присвячено духовній культурі Трипілля-Кукутень. У розділі п'ятому Н. Б. Бурдо дає нариси різних вимірів сакрального світу трипільської цивілізації. Старожитності трипільської культури, отримані під час археологічного дослідження пам'яток, а також зібрані у приватних колекціях, є яскравим прикладом вражаючого піднесення духовного життя хліборобської цивілізації мідного віку. Дано опис артефактів, які є свідченнями магічних обрядів, описи магічних символів, виділено сакральні образи, які знайшли відображення в матеріалах трипільської культури. У цьому ж розділі вміщено нариси з різних аспектів вивчення семантики образів, зафіксованих у трипільських старожитностях. Серед них образ сонячного човна, розглянутий Г. І. Шаповаловим, який давно досліджує цю тему із залученням широкого кола матеріалів. Поглибленому вивченню окремих видатних артефактів з колекції «ПЛАТАР» (зерновик «Аргус», трипільський «китайський» будиночок, орнамент «Всевидяче око»), темі «трипільної» схеми світобудови присвячено етюди, авторами яких є С. М. Платонов та Г. А. Хорошилов.

У наступному, шостому розділі розглянуто знакові системи Трипілля-Кукутені. Питанням історії досліджень, місцю знакових систем у житті трипільського суспільства, проблемі співвідношення трипільських знакових систем і ранніх форм писемності присвячено частини, автором яких є відомий фахівець у цій галузі Т. М. Ткачук. Дослідження дрібних елементів орнаменту (знаків), їхніх контекстів у такому обсязі досі не проводилося. Важливим є те, що саме це джерело може слугувати вивченню такої актуальної теми загальної культурології, як історія виникнення писемності. Знаки на трипільських артефактах етапів А—ВІ-ІІ, а також об'ємна знакова система розглянуті М. Ю. Відейком. У цілому розділ дає широку панораму реальних досягнень у вивченні цієї загадкової сторінки історії давньої цивілізації.

Сьомий розділ присвячено антропології носіїв трипільської культури. У ньому провідний український антрополог С. П. Сегеда зібрав та опрацював всі доступні (на жаль, нечислені) джерела з цього питання. Це дозволило йому дійти висновку, що «трипільські племена... відіграли важливу роль у формуванні генофонду пращурів українського народу — автохтонного етносу Півдня Східної Європи, фізичні риси якого почали формуватися задовго до появи слов'янства на історичній арені».

Наступний, восьмий розділ (автор — М. Ю. Відейко) присвячено військовій справі населення трипільської культури. Цей бік діяльності давнього населення залишається в тіні, хоча дослідники припускають можливість конфліктів під час розселення та взаємодії племен трипільської культури, а особливо — сутичок із сусідами. Систематизація наявних матеріалів дозволяє показати досконалу систему озброєнь та високий рівень розвитку військової справи у давнього хліборобського населення.

Заключний, дев'ятий розділ першої книги вступного тому присвячено місцю трипільської культури у давній Європі. Трипілля було не лише найбільш східним форпостом цивілізації Старої Європи — там, на заключному етапі було досягнуто одиного з найвищих для тогочасної Європи рівнів суспільно-економічного розвитку. Показано культури з найближчого оточення Трипілля, рівень їх розвитку у різних галузях, розглянуто питання зв'язків та взаємодії між культурами доби енеоліту — початку раннього бронзового віку.

Значну частину вступного тому становлять додатки, які включають розробки з питань реставрації кераміки трипільської культури та оцінки культурних цінностей, реєстр пам'яток трипільської культури.

Важливими для трипільської проблематики є питання реставрації та оцінки старожитностей Трипілля. Художник-реставратор Г. В. Шиянова, яка має величезний досвід повернення до життя трипільських керамічних виробів, багато працює над розробкою і вдосконаленням реставраційних технологій, ділиться своїми знаннями та здобутками у цій галузі. Проблема оцінки культурних цінностей і, особливо, артефактів історії нині дуже актуальна і вже викликала дискусії серед науковців, приватних колекціонерів, була винесена на широке громадське обговорення. Цій проблемі присвячено фундаментальну методологічну розробку В. В. Індутного, відомого експерта у цій галузі.

При всій увазі, яка приділялася вивченню та систематизації старожитностей трипільської культури, досі був відсутній скільки-небудь повний реєстр її пам'яток. Спроби створення локальних карт трипільської культури почалися ще в ХІХ ст., завдання створити карту пам'яток Трипілля ставила перед собою Трипільська комісія ВУАК у 20-ті рр. ХХ ст., а у регіональних довідниках такі зводи створювалися в 70—80-ті рр. Однак і досі дослідники не можуть упевнено назвати кількість пам'яток трипільської культури на території України.

Під час підготовки до видання енциклопедії трипільської цивілізації було поставлено мету скласти реєстр та назвати загальну кількість пам'яток трипільської культури, виявлених на сьогоднішній день на території України. До реєстру включено відомості про поселеня, могильники, окремі поховання та знахідки. Він створений групою дослідників на підставі загальнодоступних матеріалів: публікацій, архівних джерел, а також власних розвідок. У роботі над реєстром взяли участь І. Т. Кочкін, Квітницький М. В., Е. В. Овчинников, Е. В. Пічкур, Л. Ю. Поліщук, Відейко М. Ю. та М. М. Відейко. Реєстр, який на сьогодні є найбільш повним, охоплює 20 областей України, в яких, за останніми даними, виявлено близько 2000 пам'яток, пов'язаних з матеріалами трипільської культури.

М. Ю. Відейко


***

Вступний, перший том Енциклопедії трипільської цивілізації позв'язаний через посилання з другим томом, який містить енциклопедичні статті. Посилання на ці статті винесено в посторінкові примітки. У примітках назви статей подано великими літерами. Наприклад: див. ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (без зазначення сторінки). У разі, коли посилаються одразу на кілька статей, їх назви відділено комами.

До першого тому (книга перша) Енциклопедії трипільскої цивілізації додаються: умовні скорочення бібліографічних джерел, список авторів енциклопедії.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Книга 1. Вступне слово. Передмова. Зміст. Автори.