Альфа і омега.
Початок і кінець.
Альфа - чудова земля Київщини.
Там Олексій Григорович народився 6 червня 1920 року в селі Казимирівці (тепер Горохове) Кагарлицького району.
Омегою в його долі судилось стати Косівщині. Тут, у м.Косові, він жив і відійшов у вічність 7 травня 2002 року.
Між альфою і омегою - навчання у школі, в Одеському художньому училищі, Друга світова війна, викладацька та наукова діяльність у Косівському художньому навчальному закладі, який нині є інститутом (з 1945 року до 1962 був директором, далі - викладачем, науковим консультантом), навчання в Інституті живопису, скульптури і архітектури ім.Рєпіна, Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де здобув спеціальність мистецтвознавця (1956 рік), а також в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук України (закінчив у 1968 році).
З 1964 року - член Національної спілки художників України, у 1993 році був удостоєний звання лауреата премії ім.Юрія Шкрібляка, у 1996 році йому присвоїли звання Заслуженого працівника культури України, з 1998 - член Національної спілки народних майстрів України.
Опублікував більше 1020 наукових праць, видав монографії "Гуцульське народне мистецтво і його майстри" (1959), "Народні таланти Прикарпаття" (1969), "Сучасні художні промисли Прикарпаття" (1979) та інші, п'ять путівників "Народне мистецтво Гуцульщини", “Писанки Українських Карпат” (науковець збирав матеріали монографії 50 років, а ще 14 років книга пролежала у видавництві “Карпати” — не було грошей на її видання. Гроші знайшлися завдяки губернатору Геннадію Москалю (не бюджетні, а спонсорські) і книгу видрукували у Словаччині. Свого часу Канадська спілка видавців пропонувала О. Соломченку понад 100 тис. доларів за право видати книгу, однак він відмовився. Це перша у світі науково-популярна монографія, присвячена писанкам та писанкарству Івано-Франківщини, Чернівеччини та Закарпаття.)
Успішно поєднував педагогічну працю з активною науково-дослідницькою роботою, вивчаючи творчість народних майстрів Гуцульщини.
Будучи директором Косівського художньо-промислового училища, О.Соломченко заснував тут музей народного мистецтва. Більше чотирьох десятків років завідував музеєм. За його словами, “виникла потреба у створенні в інституті музею народного мистецтва Гуцульщини як власної бази — унаочнення фахового навчального процесу, засвоєння практичних знань за профілями навчального закладу”, в останній час був науковим консультантом.
У 1980-х роках Олексій Григорович пішов з викладацької роботи й повністю присвятив себе музейній справі та науковій діяльності. Упродовж років музейна збірка поповнювалася творами відомих майстрів народного мистецтва Гуцульщини. Сьогодні колекція музею Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва нараховує понад дві тисячі експонатів. Музей став академічним підрозділом навчального закладу, навчально-виховним і популяризаторським осередком гуцульського мистецтва не лише для студентів та викладачів, а й для широкої аудиторії громадськості міста, району, області, України і численних зарубіжних гостей.
У 2006 р. Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва реорганізований у Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв.