Як живеш " Здвижин " ?

На Івано-Франківщині створено Духовно-екологічний центр християнської любови і злагоди.

Ще чотири ро­ки тому на межі села Кобаки, що на Косівщині, і лісовим масивом, що нале­жить райагролісу, зе­ленів незайманим під небесами шматочок святої землі, на яку в 1934 р. ступила нога Богородиці. Тепер тут вирує духовне под­вижницьке життя, впорядковується це святе місце. 11 липня 2006 року Владика Коломийсько - Косівської єпархії УПЦ КП Іоан відпра­вив архієрейське Богослужіння, освятив у церкві престіл, іконостас і підкупольні ікони. За матеріальною підтримкою Косівського рай­агролісу, Кутського держлісгоспу і Національ­ного природного парку «Гуцульщина» ви­пускники Косівсько­го державного інституту декоративно - прикладного мистецтва виконали для «Здвижина» свої дипломні робо­ти, а саме: кивот - Юрій Бельмега, вхідну браму - Андрій Пасайлюк та Іван Дончук, інфор­маційну вітрину - Тарас Іванків та Іван Молинь, вказівний знак «Здвижин» у центрі села Кобаки - Роман Оглоб'як.

2006-й рік, став щедрим на ду­ховні жнива для «Здвижина». Ядром притя­гальної сили тут стала недавно збудована церква - каплиця Покрови Пресвятої Богоро­диці, де щонеділі та у великі християнські свята приноситься безкровна жертва Дарами Тіла і Крові Христових. Жертва дає найпотужнішу силу для життя «Здвижину». Тому не дивно, що тут побували паломники не лише з навколишніх сіл і районів, але й відомі в Україні та за її межами духовно - просвітницькі діячі культури, мистецтва, освіти.

Надовго запам'ятається липнева зустріч у «Здвижині» з народною артисткою України, відомою кіноактрисою, що знялася у більш як вісімдесяти художніх фільмах, Раїсою Недашківською. Це було воістину свято душі для кожного присутнього. Адже Раїса Степанівна розповідала не лише про свій шлях у кіно, у житті, - вона кликала людські душі до пізнан­ня правди Божої, до пізнання істини. Цей ве­ликий потужний український митець зверта­лася і говорила більше з серцями тих, хто слу­хав її. А Раїсу Недашківську не можна було не чути. її професійний бархатно - ніжний голос пелюстками білої лілеї падав у душу і відкри­вав внутрішні світи, де немає темряви, зла, неправди, а де голублять твоє життя, долю, твої дороги і твою справу світло, тепло і лю­бов. Вона кликала до неба - і у багатьох ви­ростали крила, аби злетіти туди.

Раїса Степанівна багато говорила з цієї високої святопокровської Здвиженської гори про роль і місце жінки у процесах творення одухотвореності нашого повсякденного жит­тя. Бо кожна жінка, казала вона, просто зо­бов'язана орієнтувати власне життя на життя Богоматері. Ось тоді у нас не буде проблем з неблагополучними сім'ями, у нас не буде місця для безпритульності, у нас не буде роз­лучень, болю і зрад, бо життя мірятиметься небесними мірками і воно наповниться змістом святим і чистим.

А ось серпневі дні подарували «Здвижину» ще одну велику і знакову подію - сюди завітав владика Івано-Франківської греко - католицької єпархії Софрон Мудрий. Власне він завітав сюди для того, аби з цієї високої лісо­вої святопокровської гори, з місця з'явлення Богоматері, розпочати цикл духовно - просвітницьких реколекцій, які транслюватимуться по телеканалах на 70 країн світу.

Чому саме зі «Здвижина»? Та, певно, тому, що створений тут перший в Україні духовно - екологічний центр християнської злагоди і любові давав для цього підстави. Та й не ­марно. Поважного і бажаного гостя тепло зустріли прихожани, паломники та настоятель криворівнянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Іван Рибарук.

Це треба було бачити власними очима. Це треба було відчути серцем! Скільки лю­бові, тепла, розуміння вихлюпувалося в теп­лих привітаннях православного священика і греко-католицького владики. Першими словами владики Софрона Мудрого були слова любові.

Першими словами владики Софрона Мудрого були слова любові.

- О, у нас одна Мати Божа, один Бог - ми не маємо що ділити. Це не Бог нас поділив на конфесії. Це люди самі поділилися. Та хто ро­зуміє, що кожна людина - це образ Всевиш­нього, то той буде прагнути до єднання.

Владика, як не дивно, говорив у «Здвижині» на нетрадиційну духовну тему: про щастя, якого всі шукають, усі прагнуть, та ніколи його не мають, не знаходять. Бо немає його на землі. Щастя - у пізнанні Бога, у пізнанні Його істин. Щастя у любові Божій, у любові до ближнього.

... Духовно-екологічний центр християнсь­кої злагоди і любові працює, молиться, вчиться жити, любити, прощати, єднатися во Христі та орієнтувати власні дороги, власне життя на життя Богородиці, на життя Ісуса.

Прийдіте сюди і ви відчуєте тут, у «Здви­жині», як потужні енергії світла і праведності будуть перепалювати у власних внутрішніх просторах ваших сердець темних духів - квартирантів, які поселилися там і засліплюють очі душі і не пускають до Бога. О, тут легко ди­хається. Тут праведно і світло думається. Бо цими ясними стежками Мати Ісуса ходила і Покровом своїм й молит­вами край цей благословила. Й благословила кожного приходящо го сюди. Кожного прочанина на віки вічні. Тому під покров Богородиці родина Баланюків з с. Пістинь при­несла в це ромашкове літо новона­роджену дівчинку - диво, аби охре­стити її саме тут, серед розлогих лісових галявин, де небо цілує чола людські. її назвали Яриною. Будь милою Богові і людям, маленький Ангелику. Виростай здоровою, кра­сивою, розумною на радість бать­кам, Україні і на славу Божу.

Незримий дух Богоматері скли­кає у «Здвижин» багатьох палом­ників, особливо молодь. То чи тре­ба дивуватися тому, що закохані прагнуть поєднати свої серця і засвідчити свою любов шлюбом саме у каплиці Покрови Діви Марії. Душі людські прозрівають до вічного Світла, до Правди Божої - люди уже почи­нають розуміти, що їх справжня і надійна опора - це Бог, це Його Закон. Тому боро­нити, захищати своє життя, свою долю, свою любов від нечисті можна тільки одним - влас­ною праведністю, чистотою, вірністю Богу. 13 серпня 2006 року взяла шлюб на святому місці молода пара студентів - Роман Крижанко з Коломиї та Людмила Рубанюк з Кобак. їх об­вінчав священик - екуменіст, проповідник лю­бові Божої, душпастир єднання во Христі о.Іван Рибарук. Його напутні слова  молодим не були порожнім звуком. Він сам намагався жити праведно, нести у світ своїм життям красу і світло, віру і вірність, чого бажав, бла­гословляючи, новоствореній сім'ї.

Нова епоха Духу виносить на перший план життя людського нових людей, які здатні не на словах, а власним життям утверджувати і у собі, і у душах оточуючих ті високі христи­янські чесноти, які міцно тримають на землі людство, кожного з нас у правді та істині Божій, їх стає все більше і більше. Бо іти дорогами хаосу і розрухи, дорогами легкого хліба і пу­стодзвонства - хто, мудрий, захоче? Відкри­ваймо очі до неба, до Бога, пізнаваймо істи­ну - і вона зробить нас вільними від гріха.

Путівник - Стежками Косівщини