Ще чотири роки тому на межі села Кобаки, що на Косівщині, і лісовим масивом, що належить райагролісу, зеленів незайманим під небесами шматочок святої землі, на яку в 1934 р. ступила нога Богородиці. Тепер тут вирує духовне подвижницьке життя, впорядковується це святе місце. 11 липня 2006 року Владика Коломийсько - Косівської єпархії УПЦ КП Іоан відправив архієрейське Богослужіння, освятив у церкві престіл, іконостас і підкупольні ікони. За матеріальною підтримкою Косівського райагролісу, Кутського держлісгоспу і Національного природного парку «Гуцульщина» випускники Косівського державного інституту декоративно - прикладного мистецтва виконали для «Здвижина» свої дипломні роботи, а саме: кивот - Юрій Бельмега, вхідну браму - Андрій Пасайлюк та Іван Дончук, інформаційну вітрину - Тарас Іванків та Іван Молинь, вказівний знак «Здвижин» у центрі села Кобаки - Роман Оглоб'як.
2006-й рік, став щедрим на духовні жнива для «Здвижина». Ядром притягальної сили тут стала недавно збудована церква - каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, де щонеділі та у великі християнські свята приноситься безкровна жертва Дарами Тіла і Крові Христових. Жертва дає найпотужнішу силу для життя «Здвижину». Тому не дивно, що тут побували паломники не лише з навколишніх сіл і районів, але й відомі в Україні та за її межами духовно - просвітницькі діячі культури, мистецтва, освіти.
Надовго запам'ятається липнева зустріч у «Здвижині» з народною артисткою України, відомою кіноактрисою, що знялася у більш як вісімдесяти художніх фільмах, Раїсою Недашківською. Це було воістину свято душі для кожного присутнього. Адже Раїса Степанівна розповідала не лише про свій шлях у кіно, у житті, - вона кликала людські душі до пізнання правди Божої, до пізнання істини. Цей великий потужний український митець зверталася і говорила більше з серцями тих, хто слухав її. А Раїсу Недашківську не можна було не чути. її професійний бархатно - ніжний голос пелюстками білої лілеї падав у душу і відкривав внутрішні світи, де немає темряви, зла, неправди, а де голублять твоє життя, долю, твої дороги і твою справу світло, тепло і любов. Вона кликала до неба - і у багатьох виростали крила, аби злетіти туди.
Раїса Степанівна багато говорила з цієї високої святопокровської Здвиженської гори про роль і місце жінки у процесах творення одухотвореності нашого повсякденного життя. Бо кожна жінка, казала вона, просто зобов'язана орієнтувати власне життя на життя Богоматері. Ось тоді у нас не буде проблем з неблагополучними сім'ями, у нас не буде місця для безпритульності, у нас не буде розлучень, болю і зрад, бо життя мірятиметься небесними мірками і воно наповниться змістом святим і чистим.
А ось серпневі дні подарували «Здвижину» ще одну велику і знакову подію - сюди завітав владика Івано-Франківської греко - католицької єпархії Софрон Мудрий. Власне він завітав сюди для того, аби з цієї високої лісової святопокровської гори, з місця з'явлення Богоматері, розпочати цикл духовно - просвітницьких реколекцій, які транслюватимуться по телеканалах на 70 країн світу.
Чому саме зі «Здвижина»? Та, певно, тому, що створений тут перший в Україні духовно - екологічний центр християнської злагоди і любові давав для цього підстави. Та й не марно. Поважного і бажаного гостя тепло зустріли прихожани, паломники та настоятель криворівнянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Іван Рибарук.
Це треба було бачити власними очима. Це треба було відчути серцем! Скільки любові, тепла, розуміння вихлюпувалося в теплих привітаннях православного священика і греко-католицького владики. Першими словами владики Софрона Мудрого були слова любові.
Першими словами владики Софрона Мудрого були слова любові.
- О, у нас одна Мати Божа, один Бог - ми не маємо що ділити. Це не Бог нас поділив на конфесії. Це люди самі поділилися. Та хто розуміє, що кожна людина - це образ Всевишнього, то той буде прагнути до єднання.
Владика, як не дивно, говорив у «Здвижині» на нетрадиційну духовну тему: про щастя, якого всі шукають, усі прагнуть, та ніколи його не мають, не знаходять. Бо немає його на землі. Щастя - у пізнанні Бога, у пізнанні Його істин. Щастя у любові Божій, у любові до ближнього.
... Духовно-екологічний центр християнської злагоди і любові працює, молиться, вчиться жити, любити, прощати, єднатися во Христі та орієнтувати власні дороги, власне життя на життя Богородиці, на життя Ісуса.
Прийдіте сюди і ви відчуєте тут, у «Здвижині», як потужні енергії світла і праведності будуть перепалювати у власних внутрішніх просторах ваших сердець темних духів - квартирантів, які поселилися там і засліплюють очі душі і не пускають до Бога. О, тут легко дихається. Тут праведно і світло думається. Бо цими ясними стежками Мати Ісуса ходила і Покровом своїм й молитвами край цей благословила. Й благословила кожного приходящо го сюди. Кожного прочанина на віки вічні. Тому під покров Богородиці родина Баланюків з с. Пістинь принесла в це ромашкове літо новонароджену дівчинку - диво, аби охрестити її саме тут, серед розлогих лісових галявин, де небо цілує чола людські. її назвали Яриною. Будь милою Богові і людям, маленький Ангелику. Виростай здоровою, красивою, розумною на радість батькам, Україні і на славу Божу.
Незримий дух Богоматері скликає у «Здвижин» багатьох паломників, особливо молодь. То чи треба дивуватися тому, що закохані прагнуть поєднати свої серця і засвідчити свою любов шлюбом саме у каплиці Покрови Діви Марії. Душі людські прозрівають до вічного Світла, до Правди Божої - люди уже починають розуміти, що їх справжня і надійна опора - це Бог, це Його Закон. Тому боронити, захищати своє життя, свою долю, свою любов від нечисті можна тільки одним - власною праведністю, чистотою, вірністю Богу. 13 серпня 2006 року взяла шлюб на святому місці молода пара студентів - Роман Крижанко з Коломиї та Людмила Рубанюк з Кобак. їх обвінчав священик - екуменіст, проповідник любові Божої, душпастир єднання во Христі о.Іван Рибарук. Його напутні слова молодим не були порожнім звуком. Він сам намагався жити праведно, нести у світ своїм життям красу і світло, віру і вірність, чого бажав, благословляючи, новоствореній сім'ї.
Нова епоха Духу виносить на перший план життя людського нових людей, які здатні не на словах, а власним життям утверджувати і у собі, і у душах оточуючих ті високі християнські чесноти, які міцно тримають на землі людство, кожного з нас у правді та істині Божій, їх стає все більше і більше. Бо іти дорогами хаосу і розрухи, дорогами легкого хліба і пустодзвонства - хто, мудрий, захоче? Відкриваймо очі до неба, до Бога, пізнаваймо істину - і вона зробить нас вільними від гріха.