Вечорниці на Андрея
13 грудня святкуємо Андрія Первозванного — одного із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Цей день є одним із найцікавіших і найтаємничніших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього. Це єдина ніч протягом року, коли хлопцям дозволяється бешкетувати. На Косівщині ця традиція підтримується і в наші часи.
Вечорниці на Андрія присвячені веселощам, іграм, музикам, обрядовим церемоніям і забавам. Невід'ємним компонентом цього свята є всіляке ворожіння, насамперед ворожіння про шлюб. Здебільшого андріївські ворожіння були суто дівочими.
Андрію, Андрію!
Я на тебе льон (коноплю) сію,
А запаскою волочу,
Бо я заміж хочу.
Дай же, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Одним із найпоширеніших є ворожіння на варениках. Дівчата їх ліплять і складають у рядок. Чий вареник швидше з’їсть кіт, та дівчина вийде заміж. Також дівчата скидали черевички чи інше взуття з ноги та переставляли його по черзі по підлозі: чий черевик першим на порозі стане, ця дічина найскоріше вийде заміж.
Люди вірили, що в ніч вечорниць на свято Андрія Бог кохання та одруження ходить по землі; для нього був приготований столик з пампушками та балабушками, обов'язково застелений білим рушником.
В ніч на Андрея хлопці збираються та йдуть робити збитки всім тим дівчатам, які їм не подобаються, чи, навпаки, дуже-дуже подобаються. Деякі дрова розкидають біля хати, інші зав’яжуть мотузкою ручку дверей, підпирають кілком двері, знімають фіртки... Ознакою молодецької сили вважалось вміння непомітно винести віз на хату. На ранок побачити це видовище збиралось чимало глядачів. Досить часто в ніч на Андрія парубки грюкали в стіни і вікна, а якщо хтось виглядав зовні, його обливали водою або чорнили обличчя сажею.
Кожне нове покоління приймає це свято за своє, продовжує та розвиває його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді.