Святий вечір у Карпатах
Святий вечір — одне з найбільш шанованих зимових свят у Карпатах. Головне його дійство - спільна вечеря всього роду, приготування оселі до свята, очищення житла і душі.
Вечеря готується цілий передріздвяний день. До роботи беруться обов'язково з гарним настроєм. Інакше їда не вдасться, а це — погана прикмета. 
Родина сідає до до Святої вечері, як тільки на небосхилі з'явиться перша зірка, господар — глава роду — заносить Дідуха до світлиці. Переступивши поріг, скидав шапку і вітався з господинею, ніби бачився з нею вперше:
- Дай, Боже, здоров'я!
- Помагай, Боже, — відповідала вона.
— А що несеш?
- Злато, щоб увесь рік ви жили багато.
А потім віншував:
«Віншую вас щістєм, здоровльом, з нинішнім Світим вечором. Абисмо в радости та веселости та й до другого дочекали.
Аби нас нікого не бракувало.
Дай, Боже, дочекати від тепер за рік — від ста літ до ста літ, доки нам Бог поможе. Дай, Боже!».
«Дай, Боже, абисмо в щістю та здоровлю відпразникували та до другого Світого вечора дочекали», — відповідала ґаздиня.
Сніп ставили на лавицю в кутку стола й приповідали: «Дідо йде до хати, а всяке зло з хати».
У Карпатах перед тим, як родина збиралася за Святвечірнім столом, зі сходом першої зірки, запалюють свічку, виголошують молитву і згадують померлих родичів.Вважалося, що душі померлих постійно контактують з родиною, допомагають у господарстві, оберігають домівку та поле від пожежі, повені, граду, стежать, щоб у родині був лад та спокій. З їх допомогою росло й множилося все живе. За повір'ям, пращури провідують тільки ті сім'ї, в яких шанують їхню пам'ять, тобто ставлять Дідуха.
Головною стравою Святого вечора є кутя — варена пшениця з медом. Вона символізує родючість і достаток. Обов'язкові ритуальні страви — узвар, борщ, голубці, вареники. Решта — залежно від родинних традицій та місцевих звичаїв. Карпатська святвечірня кухня багата на гриби, квасолю, кукурудзянку й рибу.
Варили кутю з пшениці, гороху, рису, ячменю обдирання. Приправляли медом, маковим, конопляним, соняшниковим або іншим пісним маслом. Зерно було символом воскресаючого життя, а мед або солодка приправа означали солодкість благ майбутнього блаженного життя.
Порядок їди регламентувався строгими правилами: спочатку подавалися закуски (оселедець, риба, салати), потім червоний (злегка підігрітий) борщ, грибний або рибний суп. До борщу, грибному супу подавалися вушка або пиріжки з грибами, а у православних сочні - смажені на конопляному маслі борошняні коржики.
Під кінець трапези на стіл подавалися солодкі блюда: рулет з маком, пряники, медяники, журавлинний кисіль, компот з сухофруктів, яблука, горіхи.
На Різдво прийнято було колядувати – обходити оселі, виконуючи величально - вітальні пісні (колядки). Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду. В основі цих обходів - магічна ідея «першого дня», згідно з якою побажання, висловлені на новорічні святки, мали здійснитися.