Історія розвитку кухарської справи
Кулінарія, кухарська справа, звичаї столу найважливіша частина побуту. Для знаходження їжі первісні люди об'єднувались у племена, разом займались мисливством, землеробством. Однакові умови життя, спілкування людей між собою привели до створення однакових форм матеріальних і духовних культур: одягу, посуду, їжі, обрядів, вірувань.В основі «страви» - неперевершена краса Карпатських гір, сила стрімких річок, п’янке повітря, старовинні замки, традиційна гостинність та чарівний цвіт Червоної рути.
Майстерність приготування їжі є однією з найдавніших галузей людської діяльності. З далекої давнини наші пращури їли мясо яловичини, свинини,баранини,птиці: курей, качок, гусей та дичини. Страви з мяса та птиці вважалися святковими. Наші пращури навчились готувати рибу солону, вялену і копчену. В їжу застосовувалася всяка риба: річкова, озерна, морська. Збереглися звичаї лакомитися запеченою і смаженою рибою,також готувати мясо, птицю та рибу на відкритому вогні.
Історія розвитку української кухні має тісний зв’язок з кухнею інших словянських народів. «Хороший кухар вартий лікаря», — говорить народне прислів'я. Цими словами підкреслюється тісний зв'язок між смачно приготованою різноманітною їжею і здоров'ям людини. Таємниці приготування шпигованого мяса, фаршированих страв із риби та овочів, рулети, галушки та другі стави прийшли від східних слов’ян (росіян та білорусів). Західні слов’яни (поляки, чехи, словаки) збагатили українську кухню такими виробами, як ковбаски, зрази, калачі та інше. Такі страви, як кебаб, фаршировані овочі та гострі приправи були запозичені від південних слов’ян (болгарів, сербів, хорватів, македонців).
Запозичив страви та вироби, українська кулінарія змінила технологію їх приготування, тому багато страв набули зовсім іншого, особливого смаку. А українська кухня залишається самобутньою і оригінальною. Праця талановитого кухаря близька до творчості художника, потребує художнього смаку, особливого почуття світла та форми. Згадаємо українських кухарів, котрі працювали в напівтемних підвалах корчми та ресторанів, та невідомих працівників, що залишили нам у спадок кулінарне мистецтво. Без них не було б нашої кулінарії, не було б страв, котрі зараз лишаються гордістю української кухні.
Значна більшість народних страв має дієтичну цінність. Насамперед,це страви з картоплі,квасолі,овочів,молока та сиру,більшість яких готується на олії,вершковому маслі або й зовсім без жирів. Народна кулінарна мудрість враховує і основні вимоги щодо раціонального харчування людини. Складаючи меню й готуючи їжу, господині дбають про те, щоб їжа містила всі необхідні для організму поживні речовини- білки, жири,вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі. Вони вміло проводять набір продуктів. Велика увага приділяється смаковим якостям страв,при цьому використовується багато прянощів- чорний і червоний перець, кмин, часник, хрін.
Харчування — одна із основних життєво необхідних умов існування людини. Здоров'я людини, її працездатність і настрій, значною мірою залежать від харчування.
Кулінарні таємниці передаються з роду в рід, з покоління в покоління. Добрих кулінарів знають і шанують у народі.