Художня різьба по дереву. Річківська школа

Річківська школа

Гірське село Річка на Косівщині — стародавній центр народного мистецтва Східних Карпат. Се­ред різноманітних видів народної творчості — художнього ткацтва, килимарства, вишивки, писанкарства, художньої обробки металів, вироб­ництва шкіряних предметів, виготовлення дитя­чих іграшок із сиру,— мистецтво художньої обробки дерева, особливо художня різьба, зай­має тут найголовніше місце. Традиції яворівської школи різьбярства, і насамперед творчість Шкрібляків, мали величезний вплив на характер формування стильових особливостей річківських різьбярів і знайшли тут численних послідовників.

В історію мистецтва художньої обробки дере­ва річківські різьбярі вписали не одну славну сторінку. Серед них найбільш відомі імена Мар­ка Мегединюка (1842—1912), Петра Мегединюка (кінець XIX—початок XX ст.), Миколи Медвідчука (1880—1946), Василя Якіб'юка (XIX ст.), Федора Якіб'юка (1877—1959), Лукина Якіб'юка (кінець XIX — перша пол. XX ст.), Бориса Якіб'юка (перша пол. XX ст.), Якова Тонюка (1903 — 1957), і його сина Василя (1928 р.), Миколи Тонюка (1905 — 1937), Ва­силя Білака, Миколи Білака, братів Кіщуків — Олекси, Івана і Миколи, Василя і Миколи Фе­доровичів, Юрія Грималюка (1860—1945) і його синів — Івана і Василя та багатьох інших.

Окремо треба згадати про різьбярів-жінок, творчість яких стала відомою лише в радянський час. Це Катерина Кіщук (нар. 1914), Марія Тонюк (нар. 1906), Параска Петрів (нар. 1914), Настя Тонюк (нар. 1916), Ганна Словак (нар. 1921), Катерина Тонюк (нар. 1933).

Вивчаючи творчість різьбярів-річківців, можна помітити не лише спільність стильових ознак, що об'єднують їх з майстрами яворівської школи, але й ту специфічну своєрідність, яка властива тільки річківцям. Асортимент виробів тут майже такий, як і у яворівських різьбярів. Це переваж­но речі домашнього вжитку, настінні прикраси. Спосіб декорування виробів дещо ускладнюється. Удосконалюється і техніка точіння, як один із способів художньої обробки дерева. В худож­ньому оздобленні предметів частіше вживається інкрустація перламутром, кольоровим металом, бісером, різними породами дерева. Пізніше для цієї ж мети почали застосовувати різноколірний каучук і фарбоване дерево. Помітно ускладнює­ться рисунок орнаментальних мотивів і цілих композицій.

Часом перенасичення орнаментальним деко­ром призводило до втрати природної фактури деревини. Орнаментальні мотиви, що виконую­ться інкрустацією, нерідко своїм зовнішнім блис­ком і мерехтінням відвертають увагу від прекрас­но виконаних мотивів чистої різьби. Потягом до надмірної декоративності тяжіли іноді навіть ви­значні річківські майстри. Зокрема, це помітно у виробах визначного майстра Марка Мегединюка, чия творчість мала вирішальний вплив на формування стильових особливостей усієї річківської школи. До речі, із багатої спадщини цього майстра до нас дійшло тільки кілька виробів.

Це — скринька і барильце, виконані в 1904 році, оздоблені орнаментом, бісером та кольоровим металом з елементами гравірування та карбу­вання. Ці роботи зберігаються в музеї Косівського училища прикладного мистецтва. Крім того, у Львівському музеї етнографії і художнього про­мислу знаходяться гуцульські цимбали роботи М. Мегединюка. Відомо також, що художні ви­роби майстра експонувались у свій час у Відні, Празі, Бухаресті (1906), Чернівцях (1908), Оде­сі (1912) і були відзначені золотими і срібними медалями.

Коротко зупинимось на творчості двох провід­них митців-різьбярів річківської школи радян­ського періоду.

Михайло Медвідчук наро­дився 1912 року в сім'ї відомого яворівського різьбяра і мосяжника Миколи Медвідчука. Вже з ранніх літ хлопець допомагає батькові в його ре­меслі. В селі Річка було немало добрих столярів, токарів, мосяжників. Але коли треба було комусь замовити річ, для виготовлення якої потрібна ви­сока, справді мистецька майстерність, то одно­сельчани знали, що найкращими в селі різь­бярами, токарями, столярами, карбувальниками, фахівцями кування і литва, навіть творцями му­зичних інструментів були Медвідчуки.

Михайло Медвідчук спеціалізувався на різь­бярстві ще з 1923 року. Крім батька, на творче зростання майстра вплинули також твори річківських майстрів-різьбярів і насамперед М. Мегединюка. Сумлінно вивчав Медвідчук творчість різьбярів минулого, спадщина яких принесла за­служену славу народному мистецтву Прикар­паття. У ранній період творчості він виготовляв настінні й настільні рамки для портретів, касетки, різноформні точені пудрениці, декоративні тарелі, топірці, доводилося виконувати і предме­ти культового призначення.

Техніка профільного точіння дерев'яних виро­бів займала в творчості майстра особливе місце. Він дуже любив виготовляти предмети, які мали безпосереднє практичне застосування в побуті гуцулів (барильця, дерев'яний посуд, ракви, куфелі та інше).

Після 1939 року Михайло Медвідчук — один із перших організаторів художньо-промислових підприємств у м.Косів й у рідному селі Річка.

Уже в 1940 році народний майстер став учас­ником Всесоюзної сільськогосподарської вистав­ки в Москві, на якій експонувались макет гу­цульської хати і деякі різьблені художні вироби. Подібний макет він виготовив і для колишньої Академії архітектури УРСР у 1945 році. В зга­даній моделі автор відтворив у зменшеному ви­гляді всі розміри і співвідношення конструкцій гуцульської хати, а також прикрасив різьбою її інтер'єр.

Високе мистецьке обдаровання майстра про­явилось у колективній роботі, що виконувалась групою найдосвідченіших гуцульських різьбярів. Це був гарнітур художніх меблів для Москов­ського Кремля. Робота над ним була закінчена в 1947 році (нині зберігається в Музеї Револю­ції в Москві).

М. Медвідчук добре знав і любовно вивчав по­бут гуцулів. Це дало йому змогу створити багато предметів хатнього вжитку, серед яких особливо виділяються оригінальністю конструкції та деко­ративним оформленням мисники. Один із них був представлений на Республіканській виставці народного мистецтва та художньої промисло­вості в Києві 1949 року. Тут же експонувались і цимбали, в роботі над якими автор проявив себе не тільки творцем найтоншої різьби та ін­крустації, а й чудовим конструктором народних музичних інструментів.

У 1952 році роботи Медвідчука дістали схвальну оцінку відвідувачів міжнародного яр­марку в Лейпцігу (НДР), де були виставлені його декоративні тарелі з різьбою та інкруста­цією.

Кілька творів підготував Медвідчук і до 300-річчя возз'єднання України з Росією. Це бу­ла декоративна таріль з гербом Вірменської РСР, а також майстер працював над оздобленням юві­лейної дерев'яної вази, що була виготовлена колективом різьбярів Косівської фабрики «Гу- цульщина».

На міжнародному ярмарку в болгарському міс­ті Пловдиві (1953) творчість майстра була представлена різьбленою та інкрустованою деко­ративною таріллю.

Подібні тарелі демонструвались у 1957 році на виставці українського народного мистецтва в Ліллі (Франція) і на виставці декоративно-прикладного мистецтва в Москві, присвяченій з'їзду художників СРСР. Декоративний кубок (точіння, різьба та інкрустація) експонувався на Все­світній виставці в Брюсселі у 1958 році. З особ­ливим піднесенням працював Медвідчук над творами, які він готував до Декади української літератури і мистецтва в Москві 1960 року. Це був гарнітур художніх меблів для Москов­ського Кремля. Робота над ним була закінчена в 1947 році (нині зберігається в Музеї Револю­ції в Москві).

М. Медвідчук добре знав і любовно вивчав по­бут гуцулів. Це дало йому змогу створити багато предметів хатнього вжитку, серед яких особливо виділяються оригінальністю конструкції та деко­ративним оформленням мисники. Один із них був представлений на Республіканській виставці народного мистецтва та художньої промисло­вості в Києві 1949 року. Тут же експонувались і цимбали, в роботі над якими автор проявив себе не тільки творцем найтоншої різьби та ін­крустації, а й чудовим конструктором народних музичних інструментів.

До 1939 року Микола Кіщук виконав чимало робіт, в яких помітно бажання зберегти кращі традиції народного мистецтва. В роботах радян­ського періоду майстер поряд з традиційними орнаментальними мотивами вводить і нові еле­менти: п'ятикутну зірку, серп і молот, герби Ра­дянського Союзу і союзних республік, орден Пе­ремоги, кремлівські вежі тощо.

Цікаві в нього нові декоративні прийоми: в цен­тральній частині орнаментальних композицій він вміщує тематичні зображення, інкрустовані різ­ними матеріалами. Першою роботою, в якій май­стер застосував сюжетно-тематичне зображення, була обкладинка книги «Визволення» На ній зображено постать гуцула, який тримає в руках червоний прапор. Поруч — зображення ордена Перемоги і кремлівських веж. Обкладинку вико­нано з грушевого дерева коричнювато-червоного кольору, оздобленого різьбою та інкрустацією.

Оригінальна також і обкладинка «Книги уві­ковічення пам'яті героїв, що полягли в боях за Радянську Батьківщину».

У подальших роботах майстер продовжував удосконалювати прийоми оздоблення, вводячи техніку барельєфної різьби по дереву. Особливо помітно це в двох декоративних тарелях, на одній з яких у центрі зображено профіль В. І. Леніна. Композиційне розміщення декоративних мотивів на цих тарелях однакове. В основі його лежить принцип, характерний для більшості традиційних композицій гуцульських майстрів, — тобто си­метричність, ритмічність окремих геометричних елементів, які розміщуються на кругових площах тарелей у два яруси. Велику увагу майстер при­діляв виготовленню художніх меблів. З його ініціативи група найдосвідченіших майстрів ви­готовила в 1947 році великий гарнітур, що збе­рігається нині в Музеї Революції (Москва). Меблі оздоблено різьбою та інкрустацією. Всю столярну роботу виконано без жодного цвяха. Гарнітур складався з 23 предметів: письмового і приставного столів, великих напівм'яких крісел (фотелів), диванів, шаф, напівм'яких стільців, чорнильного настільного приладдя, абажура і під­ставки для настільної лампи, футляра для годин­ника та інших.

Це була перша велика колективна робота, в якій крім М. Кіщука, що очолював групу майст­рів, працювали В. Гуз, 1. Балагурак, М. Берна- цький, М. Тимків, Р. Боєчко, М. Медвідчук, В. Гавриш, М. Пітеляк, М. Павлик, 1. Кіщук, В. Горбовий, О. Цехняк, А. Кошак, Д. Гавриш, Д. 1. Гавриш, 1. Павлик, В. Кіщук.

Річківські різьбярі наполегливо працюють.Їхня творчість — хвилююче відображення соціалістич­ної дійсності в Прикарпатті. Багатство тем і настроїв, невичерпна різноманітність художніх форм весь час знаходять належне місце в їхній повсякденній мистецькій праці.

Мистецтво - Декоративно-прикладне мистецтво Косівщини