Василь Григорович Девдюк
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
Найпоширенішим видом народної творчості гуцулів є художня різьба по дереву.Значну роль у цьому відіграла діяльність відомого косівського різьбяра і мосяжника Василя Григоровича Девдюка (1873— 1951). В. Г. Девдюк навчався різьбярству у свого батька Григорія Девдюка у селі Старий Косів, а також вивчав творчу спадщину видатних яворівських різьбярів Юрія, Миколи і Василя Шкрібляків. Першим учителем Девдюка в галузі художньої обробки кольорових металів і металевої орнаментики був брустурівський мосяжник Никора Дутчак.
Уперше Василь Девдюк брав участь як майстер-мосяжник у так званій рільничо-промисловій виставці у Кракові (1887 р.), де був нагороджений срібною медаллю, а як різьбяр — на Крайовій виставці у Львові (1894 р.), де експонувались його вироби — декоративні тарелі, шкатулка, палиці з художньою різьбою та інкрустацією; за свої роботи на цій виставці майстер також був удостоєний срібної медалі.
У 1904 році Девдюк навчався художній обробці металів на короткочасних курсах у Відні. У 1905 році він разом із Марком Мегединюком і Василем Шкрібляком були запрошені першими викладачами в новоутворену Вижницьку школу різьбярства та металевої орнаментики, де Девдюк працював до 1918 року. На Коломийській виставці домашнього промислу в 1912 році
В 1923 році Девдюк відкрив власну майстерню в селі Старий Косів,у своєму помешканні,де навчає молодих юнаків різьбярству по дереву, столярству і мосяжництву.При допомозі львівської „Достави" Девдюк закупляє потрібні верстати, для цього він під великий процент позичає один мільйон марок. Курс навчання в школі тривав три роки. Учні здобували професійні знання із столярної й токарної справи та інкрустації, крім того, тут викладали арифметику й рідну мову. Девдюк був нагороджений золотою медаллю, а в Стрию на першій Українській хліборобській виставці за художні вироби з дерева і металу майстер одержав також золоту медаль і почесний диплом.
Девдюк добився від офіційної польської влади права видавати учням «Свідоцтва про укінчення курсу науки». Але дозволу на відкриття офіційної фахової школи для українців у м. Косів адміністрація не дала. З майстерні Девдюка вийшло немало талановитих різьбярів, які продовжували і розвивали творчі традиції вчителя. Невдовзі художні вироби учнів стали широко відомими. Про школу Василя Девдюка вже знали далеко за межами Косівщини. До речі, різьбярську школу закінчили: його син Микола, Микола Тимків, Василь Кабин, Петро Фокшей, Михайло Греглюк, Тарас Герцюк, Василь Довбенюк, Петро Баранюк і Михайло Бурдяк — які згодом стали відомими майстрами.
З 1939 року м. Косів стає найбільшим центром народного мистецтва на Прикарпатті. В цей період почалося об'єднання майстрів у великі художньо-промислові виробництва і творчі мистецькі організації. Крім фабрик «Гуцульщина» та імені Т. Г. Шевченка, такі об'єднання було організовано в Кутах, Заболотові, Яблуневі, Коломиї, Болехові та в деяких інших селах. Активним учасником цих події був В.Г.Девдюк.
Велике значення для розвитку і культивування народного мистецтва на Прикарпатті має Косівське училище прикладного мистецтва, організоване за постановою уряду Української РСР у 1939 році. Тут було відкрито відділи художньої обробки дерева, художнього текстилю (ткацтва та килимарства), художньої вишивки, а останнім часом — і відділ кераміки, художніх виробів із шкіри та металу.
Цей видатний майстер народного мистецтва Гуцульщини - залишив по собі неповторні шедеври декоративно - ужиткового мистецтва не тільки на Гуцульщині, але й збагатив світову культурну класичними зразками українського образотворчого фольклору. Василь Григорович Девдюк увійшов в історію народного мистецтва Гуцульщини не лише як чудовий майстер з різьби по дереву та мосяжник, але й як і талановитий учитель, який зростив цілу плеяду майстрів.