• ЛЕГЕНДА: Коли Бог ділив світ і вже роздав всю землю, косівський гуцул припізнився та прибіг «послідним». Страшно на те розгнівався Всевишній, а гуцул і каже: «Господи, я так любувався усім, сотвореним Тобою, аж забув, що і мені треба землі...» - «Як ти так оцінив моє творіння, то маю ще кусень райської землі, та й дам її тобі!»

Косівщина... Заселення краю почалося з давніх часів, а саме місто Косів складалося з окремих частин на правах вулиць: Вербовець, Монастирське, Москалівка. З часом вони перетворилися в окремі населенні пункти Косівщини та місто Косів.

Видобуток та виробництво солі вимагали зайнятості великої кількості робітників і ремісників. Чудовий клімат Косівщини приваблював сюди поселенців, завдяки чому добре розвинулось садівництво. Дбаючи про збільшення прибутків, власники Косова заохочували євреїв різними привілеями поселятись в Косові, а ті успішно займалися торгівлею, орендою маєтків

Детальніше:Косівський край - перлина Гуцульщини

Місто Косів на сьогоднішній день є одним з найвідоміших курортів Карпат. Чудова природа, багата історико-культурна спадщина, робить його привабливим для туристів не тільки з України, а й з закордону.

Перша історична згадка про м.Косів датується 1424 роком. Князь Свидригайло подарував село Косів своєму слузі Владу Драгосиновичу. Місто виникло в другій половині XVI ст. завдяки цінним покладам солі. До цього часу за чверть милі від села Косів (тепер Старий Косів) існувала соляна баня, в якій виварювали сіль. Снятинські старости орендували косівську баню та брали з неї дохід, а в 1560 р.староста Косова Генчинський заснував при ній містечко Риків. Після його смерті піддані та слуги Юрія Язловецького, якому дісталося в орендне володіння село Косів, учинили збройний наїзд на Риків і зруйнували його, а соляну баню захопив Язловецький.

Через деякий час місто було відбудовано, вже під сучасною назвою - Косів: податковий реєстр 1579 року, поряд із назвою «Koszow, villa» (Косів, село), фіксує «Koszow, oppidum» (Косів,містечко). У цьому ж документі Косів виступає як приватне містечко, власник якого — син Юрія Язловецького, Михайло.

Опинившись у шляхетській власності, місто Косів відділилось від снятинського староства й утворило разом з чотирма селами окрему косівську волость у володінні Михайла Язловецького.

Місто Косів залишалось приватним до розпаду польського королівства і передавався у спадок одним власником іншому. Двічі місто Косів було спалене й знищене: восени 1621 р. — турками, татарами, волохами, а в лютому 1624 р. — буджацькими татарами. У 1698 р. місто Косів було захоплене загонами карпатських опришків. У 1740 р. у м. Косів побував Олекса Довбуш, пізніше — Василь Баюрак. Однак містечко так і не зникло, його мешканці славлять Гуцульщину й по сей день...

Детальніше:Косів - історична довідка

Косівщина - перлина гуцульського краю, неповторно мальовничий куточок Карпат, який споконвіку вабив до себе людей неповторною красою.

Казкова природа Косівщини з її мальовничими пейзажами, з барвистими килимами лісових галявин, запашними полонинами і гомінкими отарами, бурхливими гірськими річками і дзвінкими потічками, глибокою блакиттю неба була і зостається натхненням народних митців Косівського краю.

Прагнення впізнати свій край, своє місто чи село, його минуле - невгамовне.

Запахущі меди і солодкі суниці,
Світанкова роса на царівні - ялиці,
І цілюща вода з голубої криниці,
Отаким мені Косів завжди буде сниться.

Місто Косів та його околиці славні не тільки своєю унікальною природою, чи неповторними звичаями і обрядами його мешканців. Косів – це світова Мекка народного декоративно-прикладного мистецтва. На Косівщині представлено не якісь окремі його види, як в інших відомих світових центрах, а практично всі!!! Із умілих і працьовитих рук Косівських майстрів виходять Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев'яні вази, шкатулки, косівські рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписані керамічний посуд, куманці,скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу і шкіри...

В місті Косів знаходиться унікальний і єдиний в Європі Інститут декоративно-прикладного мистецтва з понад сторічною історією, в якому викладають знамениті Косівські майстри – нащадки відомих у всьому світі родин Корпанюків, Шкрібляків та Дручкових. Історично так склалось, що на Косівщині широко розвинуті народні художні промисли: різьба по дереву, кераміка, ткацтво, художня вишивка, обробка шкіри, металу та інші - всі види декоративно-прикладного мистецтва, столицею якого по праву вважається Косів, як і столицею Гуцульщини.

Карпати, а зокрема Косівський район володіють значним туристичним потенціалом. На невеликій площі Косівського району компактно розміщено безліч пам'яток природи, які в поєднанні з пам'ятками історії, культури та архітектури є чудовою базою для організації більшості видів туризму. Косівщина не тільки приваблива, але й сприятлива для мандрівок туристів, та забезпечення змістовного дозвілля гостей будь-якого віку і в будь яку пору року. Косівський край дає можливість отримати насолоду для очей та свято для душі і тіла.

Отож, мандруючи гірськими стежинами Косівщини, ви постійно відчуватимете радість пізнання Гуцульщини, на ваших обличчях поселиться посмішка, очі вбиратимуть красу, серце сповниться радістю, а слова самі проситимуться у пісню.

Ласкаво просимо !