t13.jpg
Туристичний маршрут на гору Тарношори 998 м PDF Друк e-mail
Карпатські зорі - Матеріали санаторію

Снідавська "навколосвітка"

Пішохідну частину маршруту починаємо від присілка Безулька-3, що у селі Яворові. Це на гравійній дорозі Яворів - Снідавка, в тому місці, де ріка Безулька (ліва притока р.Рибниці) круто повертає ліворуч, на захід, туди ж відходить і ґрунтова дорога рухаємоcя, однак, по головній дорозі, на північ до с.Снідавка.

Протяжність колового маршруту - 12 км, тривалість переходу - 5 год. Цей маршрут підходить для різних вікових категорій, не містить в собі великих труднощів, не вимагає спеціальної підготовки та спорядження.

А тим часом дорога плавно здіймається вгору і на перевалі повертає ліворуч, на захід ( праворуч, на схід, відходить тракторна дорога до телевізійного ретранслятора, що на г.Буковець, 1059 м). Ще якихось метрів 300-350 і ми в старому центрі села Снідавка, що відоме з ХVІ ст., а на¬зва його походить від слова снідати, сніданок. Пастухи, вівчарі, переганяючи худобу з навколишніх сіл на полонини Ігреця, Губки, Веснарку та ін., ставали тут на відпочинок біля струмка, що протікає нижче дороги, і тут снідали чи обідали, напували худобу. Отак і село назвали сніданкове - Снідавка. І ще цікавий факт: це найвищий населений пункт Косівського району, знаходиться ж бо він на висоті понад 700 м над рівнем моря.

Колись село славилося своїми майстрами художньої обробки металу -мосяжництвом і умільцями Федором Якіб’юком, Петром Медвідчуком. Варто відвідати тут церкву святих Петра і Павла, яка побудована в кінці XIX ст. і є пам’ятником дерев’яної архітектури, а також дзвіниці такого ж стилю.

Продовжуємо рух по дорозі, що прямує на захід до присілку Влаки - нового центру села. До нього не доходимо приблизно 1 км, звертає¬мо з дороги на стежку, ліворуч круто на південь, переходимо невеликий струмок і піднімаємося по трав’янистому крутосхилу г.Тарношори вгору, на хребет і перевал. Праворуч залишаємо оселю місцевих жителів, беремо ліворуч, на південний схід, і виходимо (через метрів 400-500) на вершину гори Тарношори (996 м),покриту буйним різнотрав’ям. Назва гори походить від слова "тарниця" (сідло на коня). Напевно любили давно гуцули посидіти на вершині гори, як на коні верхом, і споглядати навколишню природу. Звідси відкривається чаруюча панорама краю: на сході горизонт закриває г.Буковець (1059 м); на південний схід лежить село Яворів і його вершини -хр.Сокільський (939 м), г.Плоский (764 м); на півдні милуємося горою Максимець (981 м), г.Писаний Камінь (1221 м) і с.Буковець; захід закритий для огляду масивним хребтом Ігрець. На північний захід від нас г.Грегіт (1491 м), г.Лисина Космацька (1467 м);на північ простяглися с.Шепіт і г.Кичера (942 м).Від вершини г.Тарношори відходять невеликі чотири хребти-водерозділи, сходимо по другому (від півночі) метрів 400 вниз на південний захід, до велетенських каменів-скель, висота деяких сягав 30 м. (орієнтиром служать стара, дерев’яна гуцульська хата і самі камені).

Шукачам пригод буде до вподоби ця місцина, тут є безліч лабіринтів, коридорів, ущелин, що створюють величезні камені, яких тут біля 30. Найбільш вправні туристи можуть спробувати вилізти на основний гігант, на якому росте багато дерев (береза, сосна, смерека), є тут і декілька пе¬чер. Подейкують, що і тут бував у свій час О.Довбуш зі своїми легінями-опришками.

На південь, захід і північ камені оточує густий змішаний ліс, влітку тут багато грибів, афин, ожин, малини. З представників тваринного світу можна зустріти зайців, лисиць, борсуків, білок, часом диких свиней та кіз.

Далі маршрут пролягає до таких не менш цікавих каменів, що знахо¬дяться за 1,5 км на південний захід від попередніх скель. Для цього потрібно трохи повернутися назад, на схід (за межі обійстя), траверсувати схил г.Тарношори по стежці, що пролягає серед трав, і йти великою дугою, починаючи на південний схід і далі - на південний захід, до хребта-водорозділу. По ньому стежкою через пасовище сходимо вниз і знову потрапляє¬мо в "кам’яне царство", на цей раз Камінь Довбуша. Від закінчення хребта і майже до самого потічка - ріки Безулька - тягнеться ланцюг каменів, які вінчає найбільший і найцікавіший, — Довбушів. На його вершечку стоїть, наче голова, менший камінь. Кажуть, що сам Довбуш його туди висадив, щоб пани пам’ятали силу опришка.

Після оглядин каменя-гіганта сходимо до садиби гуцулів, яка впирається у підніжжя каменя, далі до потічка, у який збігає з Ігреця ще один, менший. В усті річок повертаємо круто ліворуч, на схід, йдемо стежкою, яка згодом переходить у ґрунтову дорогу, що тягнеться паралельно річці Безулька.

Через 3-3,5 км повертаємося до того самого місця, звідки розпочали раніше свій маршрут, - до перехрестя доріг Безулька-3-Снідавка-Яворів.

П.Григорчук


Лего-Онлайн - mindstorm


 
Infoland Trade Mark - kosiv.info