Середа, 24 травня, 2017

8.14. Вони починали

ВОНИ ПОЧИНАЛИ

На початку 20-их років ХХ століття у селі появився перший "ро-варь". Придбав звідкись його Василь Іванович Сайнюк. Юрій Подюк відразу за ним купив собі, але користуватися не вмів. 25 золотих (а це великі гроші) заплатив він Василеві, аби той навчив його їхати.

Тобі це дивно? Звичайно, бо Ти починаєш від року крутити педаль-ки на своїм трьохколіснім велосипедику.

А Юрій Церковнюк, що був майстром на всі руки, (Ти вже читав про нього в "Грицевих зошитах"), зробив собі ще "за Австрії" дерев'яний ровер і їхав на ньому. Оскільки це була рідкість для села і придбати велосипед не під силу було сільському хлопцеві, а їхати кортіло не лиш взимку (бо зимою хлопці робили собі нарти), то в 1936 році ще один дерев'яний "роварь" зробив собі 12-річний Петро Красій. То був такий відчайдух, що не було такого берега в селі, аби він з нього не з'їхав.

А мотоцикла в селі до війни не мав ніхто. Десь бувало гостинцем хтось проїжджав з Кут, або з інших сіл, то казали на ту невідому техніку "лопотало". А машину власну за Польщі мав Михайло Ільницький. Була вона напіввантажна, марка її невідома. Жила родина Ільницьких на гостинці, біля початку вулиці Сайнюка.

Трактор та вантажівка з'явилися вже по війні у колгоспі.

Радіо ще в 30-ті роки мав Юрій Волошинюк, маючи гімназійну освіту, він сконструював його з частин.

Перший телевізор майже одночасно з'явився в школі і в оселі Андрія Нагірняка в 1961 році. Нагірняк і легковий автомобіль власний придбав першим, і другий поверх на хаті звів.

А так, для решти села основним засобом пересування була фіра, а джерелом новин - газети та вечорниці, де ті новини переповідалися.

Першим фотографом і власником "фотомайстерні" (як на теперішній погляд) був Яків Петринюк. То тепер зробити фото чи сфотографуватися - це звичайна дрібниця, а в 20-ті чи і 30-ті роки ХХ століття ставання "на фодографію" було значною подією в житті.

По війні справу продовжив Рудак Дмитро. На своєму "лопоталі" він уже обслуговував село "на дому", а в Петринюка фотоапарат був стаціонарним.

Першим шофером, прийшовши з армії, був в селі Андрій Ницюк.

Першим трактористом - Василь Іванович Кондревич, а серед жінок - Олена Риптик, д. Андрія.

Першим опанував професію льотчика Григорак Михайло Васильович.

Вищу освіту у Віденському університеті здобув ("для хліба", як сам писав) Іван Семанюк. Він же став першим, що вийшов з села, письменником Марком Черемшиною.

Першими лікарями дипломованими стали за Польщі Подюк Іван Михайлович (практикував у Снятині, виїхав в Америку. Саме він викупив у Снятині будинок Черемшини) і Петринюк Юрій Дмитрович, що практикував у Косові.

Першим серед тих, що отримали освіту у Віденському університеті, обійняв посаду директора навчального закладу Іван Дмитрович Сав'юк. Він очолив "Рідну школу" на Рівненщині перед II світовою війною.

А вчителькою вперше стала Марія Данилівна Гайворонська з Мар-фейчуків - двоюрідна сестра Марка Черемшини.

В радянські часи з'явилися в селі і інженери, і метеорологи, і конструктори, і вчителі, і письменники, і лікарі, і військові різних звань. Є серед них і генерал - Зіновій Скавуляк. Дуже багато працювало і працює на керівних посадах, але ці були першими.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм