Середа, 22 березня, 2017

8.10. Що споживали прародичі наші

ЩО СПОЖИВАЛИ ПРАРОДИЧІ НАШІ

Безперечно, це був хліб. Тільки трошки не такий як зараз. Мука була "грубша" (до речі, він був більш корисний для споживання). В основному хліб був житнім, а ще пекли хліб з додаванням (50х50) кукурудзяної муки. З білої пшеничної "питльованої" муки пекли лиш декотрі паску, або "колачь" і "завиванник" д'Різдву.

Основним харчем була "кулешя". Ти й тепер любиш кулешку їсти, але вона також далеко не така, як була на предківському столі. Тоді не варили її, як Тобі мама, з сонечкової "грісікової" муки. Якби були так зі змеленого міха кукурудзи висівали лиш той "грісік", то з усього урожаю муки стало би на місяць.

"Кулешя" - це була щоденна їжа. Тому варилася велика "єк Горо-денка", переверталася на великий, біля 40 см у діаметрі кружок. До ручки кружка прив'язувалася нитка, нею "кроїли" кулешу на "грінки" і нею харчувалися. До кулеші міг бути квашений огірок, у багатших "гуслінка", а в бідніших дзер, або "вар" - компот із сухофруктів, або, зрідка, "шушениці" - сушені в димку "у вазници" (ця споруда була біля кожної хати, то така сушарка, в ній на плетеній з прутиків лісі димом сушилися грушки, сливки, яблука).

Добрим харчем вважалася "росилниця" - це посічена головка квашеної капусти, зварена з квасолею.

їли варену квасолю з часником, або біб, який вживали і вареним і печеним "на грубі".

На "грубі" пекли і їли "кроїниці" - нарізану тонко картоплю. Це були "лакішки" (щось ніби ласощі).

З рідких страв варили "пендигу". На киплячу воду кидали терту картоплю.

"Не знаю чому, але м'ясо, молоко і продукти з них і страви були досить рідкісно. Може тому наші предки не знали десятків тих хвороб, які нас переслідують зараз.

Що ж до святочних страв, то це були:

Голубці - в капустяний лист завивалися "курудзіні крупи" з "шкварь-ками".

Начінка - кукурудзяна мука на шкварках замішана на воді, зрідка на молоці.

І те і друге засувалося в піч у глиняному горшку на ніч.

Студінец - добре виварені "бужені" кістки вибиралися з "дзєми" (рідини) і вона вимішувалася з тим, що на кістках, м'ясом. Така "каша" ставилася "аби застигло". Це, звичайно, робилося в зимовий час. А в літній "хто видів студінец їсти".

А з кісток від студінцю та квашеної свекли варили "висівний боршь".

До "лакішків" відносилася і така чисто літня страва, як "нирисниці". Поки у Вуліці пралося, клалося недалеко від берега "кошелик від ли-жок", плоский, плетений з лози, глибокий кошик, типу сумки, в ньому на дні камінь, аби не понесла вода і трохи кришок з кулеші. Рибки дрібні туди запливуть - ото і здобич. А дома їх варили в огірковому розсолі і смакували з кулешею. І, звичайно, хліб. Це була святочна страва. Тому то, коли йшла молода чи молодий "до слюбу", то всім, хто виходив дивитися, давали "грінку колачя" і це був такий цінний дар. Роблять це і тепер, але хто ту грінку так цінує. Скорше встидаються брати. Тому й за померші душі "за простиби" давали "перепічку", бо це був дорогий подаванник і за "це варто було" виказати 80 "очінашів".

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм