П'ятниця, 26 травня, 2017

8.7. Професії наших предків

ПРОФЕСІЇ НАШИХ ПРЕДКІВ

Ткач (чоловіки і жінки) - ткали полотна, верені, жіночі запаски, пояси, сукна на сардак і "холошні".

Кушнір (тільки чоловіки) - шили кожухи і курушини. Кушнірів було мало. Кушнір шив річ, живучи в газди в хаті, часто був такий собі мандрівник від хати до хати, від села до села.

Пошивайник. Дахи на хатах були солом'яні, а вкривали їх соломою саме пошивайники, і це називалося пошивати хату, бо солома так просто не трималася. З неї робили плескачки, а потім скріплювали між собою.

Валашойник. Рідкісна професія. Це теперішній ветеринар.

Мастірі і райбачі (чоловіки) - це ті, що мали справу з глиною. Хату, збудовану з дерева, ліскували, потім "мастили", потім "райбували" (штукатурили) аж тоді білили.

Кравець, кравчиня, шваля - той, хто вмів шити верхній одяг.

Музиканти: скрипаль, бубніст, цимбаліст.

Збиранниця - жінка, що вміла збирати молоду.

Швець (чоловіки) - умів зробити постоли з свинячої шкіри на будень, а з телячої - "про свєто".

Плетінниця (жінки) - вміла виплести "свидер".

Бондар (чоловіки) - робив "бербеницу", "полібічок", бочку, коновку, цебер.

Римар (чоловіки) - виготовляв упряж на коні.

Кошик з лози виплести чи мітлу зробити міг собі кожний чоловік. Миски і горшки "чірип'єні" купувалися в "єрмарку" у Кутах. Ложки дерев'яні - у Косові "у гуцулив", які часто самі приносили свій товар у село, щоб виміняти на хліб чи городину.

Майстер - так називали кожного, хто вмів будувати хату.

Мулєрь - це той, хто вмів "покласти" піч.

Білінниць як таких не було, бо кожна газдиня свою хату білила сама, інакше би газдинею не називалася.

Кухарка (жінки) - як і зараз, жінка, що готувала їжу для великої кількості людей, в основному кухарка мала роботу там, де весілля. Ні хрестин, ні поминальних обідів, ні іменин таких, щоб аж треба було кухарку наймати, давно не справляли. Називалося це так: "закликати у кухарьки". "У кухарьки" кликали у 40-их, 50-их роках ХХ століття таких жінок: "Криву" (прізвище цієї жінки Сайнюк, імені вже ніхто не пам'ятає) - це була сирота. Дитиною вона була поранена снарядом. Як прозвали "крива", так і зверталися. Паралельно з нею кухарила Петриха Букатчук. Найдовше до наших днів кухарила Дивоняк Ганна Федорівна, 1908 року народження з родини Гафтон. Лиш весіль відкухарила 124, похоронів 143, толок 40, проводів 25, обідів 23, хрестин 14, заходин 4, випускних 4 та проводів на пенсію 2.

Це тепер на весіллі і м'ясник, і кондитер, і кухар, і посудниця, а "кухарька Дівонєчка" і всі, хто до неї були, робили все самі.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм