П'ятниця, 21 липня, 2017

8.6. Так ми називалися

ТАК МИ НАЗИВАЛИСЯ

Дєдя - тато.

Неня - мама.

Батько, матка (як і зараз) - хрещені.

Вуйко - брат тата, брат мами.

Вуйна - його жінка.

Кітка - мамина, або татова сестра.

Вуйко - чоловік кітки.

Вуйко, вуйна - звертання до всіх старших людей. Це ті, кого тепер на російський манер Ти називаєш "тьотя, дядя".

Первий брат, перва сестра - двоюрідні.

Відпервий брат, сестра - троюрідні.

Коли треба було звернутися до молодого, казали так:

Мой, ти, хлопчі!, або Мой ти, легіню!, або Парубчі!

Мой ти, дівко!

На прізвище, ім'я та по батькові до 1939 року не кликали нікого.

Офіційний запис прийнятий був такий: Гриць Букатчук Івана, Анна Подюк Дмитра - це про хлопця і дівчину, а заміжню жінку записували: Катерина Бойчук жона Леся. Але це в офіційних документах, а між собою в селі люди звалися інакше. Ось поширені імена:

В 1904 році, наприклад, народилося:

Катерини - 2, Марій - 20, Параски - 4, Василин - 5, Олен - 7, Євдокій - 7, Настів - 11, Ганнусь - 17, Магдалина - 1, Акуліна (тобто Калина) - 1, Іванів - 6, Василів - 7, Степанів - 3, Миколок - 7, Юріїв - 5, Дмитрів - 5, Михайлів - 4, Петрів - 4, Іллі - 2, Якими - 2, Федори - 2, Андрії - 2, Йосип - 1, Данило - 1, Олексій - 1, Олександер - 1, Яків - 1, Павло - 1, Прокіп - 1, Максим -1.

А потім, після 1939 року мода не обминула і нас, і в селі з'явився Травослав (Травко), Тарас, Богдан, Марта, Наталка, Ольга, Одарка, Орися, Люба, Сніжана, Анжела, Віталіна, Андріана, Ярослав, Ігор, Валерій, Віталій. А от у 2004 році знову повернулись в село Калина, Костин (Костянтин), Ілля, Максим, Євдокія, Анна, Дмитро, Настя. Десь у століттях загубився Марко, Никифір, Пантела, Данило, Кирило, Прокіп, Григорій, Микита, Яким, Яків, Параска, Василина, Гафія, Варвара, Семен. А називали себе люди в нашому селі так:

Дівчину: по її батькові: Маріка Митра Никифорового. Жінку: по чоловікові: Аниця Міся Івасевого, або Коциха Юрцева. А найчастіше просто: Іваниха, Митриха, Юрійха, а Михайлову жінку кликали Міхялиха. А ще по прізвищу чоловіка: Жикалєчка, Марусєчка.

А чоловіків теж по прізвищу ніхто не кликав. Або по матері: Коцьо Василишин, Ілик Федеришин, Тарусь Туні Костинишиної; часом без імені, просто: Варварюк, Туньчяк (від Настя - Настуня - Туня). Або по батькові: Місько Петриків, Славко Ілика Микитового. Розповім ще Тобі про різні варіанти імен:

Василь - це Сют, Сютик, Сютиник, Федір - Федусь, Дуця, Володимир - Владзьо, Владко, Прокіп - Проць,

Михайло - Місько, Міхяло, Мішко, Олексій - Лесь, Лесьо, Іван - Івась, Йванко, Іваньо, Іванчік, Марія - Маріка, Маруся, Ганна - Аниця, Нуця, Нуся, Євдокія - Одокія, Доця, Анастасія - Настя, Настуня, Туня, Настечка. Прізвища писалися людям також по нени: Катеринюк, Катерин-чук, Варварюк, Грепинюк, Василинчук, або по дєдеви: Палійчук, Прокоп'юк, Никифорчин, Данилюк, Никифорєк, Яремій, Семенюк, Федерюк, Романюк, тобто син Катерини, Семена, Федора, Яреми, Никифора. Прізвищем ставало і місце проживання: Потіцький, Осічний, тобто рід жив в потоках, або на осіках. Цікаво би було дослідити походження прізвищ Лукань, Саїн - Сайнюк, Негрук, Чепига, Ницюк, Марфей, Дивоняк, Подюк - це споконвічні кобацькі прізвища.

Характерно, що закінчувалися вони не на -ук, а на -юк; тепер Федорук, а було Федерюк, Андрюк, Негрюк, Букачюк, Пецейчюк, а ті, що закінчувалися на -ак, -як писалися і вимовлялися так: Дівунєк (Дивоняк), Шкавулєк (Скавуляк), Григорєк (Григорак).

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм