Четвер, 30 березня, 2017

8.5. Наші сади

НАШІ САДИ

На жаль, не знаю, хто і коли в глушині лісів посадив і виростив перше фруктове деревце у Здвижині, але Кобаки, "відколи світ" усі знають, як "яблучне" село. А в колгоспі навіть посада така була "агроном-садовод". Треба відмітити, що все-таки піонером у садоводстві були Старі Кути. Саме звідти і поширилися щеплені сорти. А "синька", що її навіть у підручниках з садоводства називають "кобацька", має свою історію.

В 1876 році на парафію в Кобаки був присланий священиком о. Петро Стефанович (5.11.1831-27.10.1897). Родом зі Львівщини. З ним у село прийшов і його слуга Олесь Червінський. Прийшов і залишився. Поселився там, де зараз живе родина Самашків. Він і привіз щепу, яка зародила невідомими селу плодами, а що родила дуже рясно, а яблука стояли довго, сподобалося то людям і стали щепити собі по науці того чоловіка. А оскільки поширилася синька з Кобак, то і назвали її кобацькою.

Ще в кінці ХІХ століття кожний газда старався мати свій "садочок". Сортового різноманіття аж такого не було. Росли в саду яблуні сорту "шітинка", "колесачка" - це не були щеплені дерева, пізніше з'явилися вже щеплені - "пармена" (це осіння), "паперівка" (літня), "пепіна" (зимова), "йона" (зимова), "боскопа", "золота ренета", потім з'явилися "бойкиня", "цитринівка".

Експериментував собі ще один чоловік, нащеплюючи в 50-ті роки на "пармені" - "боскопу", а на ній потім "золоту ренету", і отримав такі чудові і для осені, і для зими, яблука, що урожай на його яблунях подивував цілу округу. І за "ножиками" звідусіль з трьох навколишніх районів так потягнулись люди, що весною на трьох яблунях не можна було знайти жодної більш-менш придатної для щеплення галузки. Назріла потреба якось назвати яблука, які можна було їсти восени, зберігати цілу зиму і дотримати до "зелених свєт". А що за ножиками допитувались до Івана Равшера, то і яблука назвали "равшерка". Так з'явився ще один кобацький сорт.

Крім яблук, росли в кобацькім саду груші. А сорти були такі: літня "дуля", осіння "цукрівка", "куцохвоста", зимові "збанки". Росли в саду і сливки: літня "пруня", "рингльота", "біла" і осінні, що називалися "прості".

Щодо кущів, то це були "червоні позички". Ягоди - то прості черешні, "спасівки", вишні і морва - біла та чорна. В лісі - "єгоди" (суниці), "малини", "ожини", а по берегах "хруставки" - пращури сучасних, городніх ягід.

Про виноград, смородину, культурну малину, городні ягідники - і гадки не було.

Фрукти зберігати не було де, в основному в "тій хаті" (нежила кімната) або їх закопували в "яму". "Пивниця" була дуже рідко під хатою, але вже під кінець ХІХ ст. з'явилась в тих хатах, де була підлога. Таких у селі було кілька.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм