Понеділок, 24 квітня, 2017

7.5. Загублений рукопис

ЗАГУБЛЕНИЙ РУКОПИС

До останнього повного видання творів М. Черемшини не ввійшов ще один твір: його рання драма „Несамовиті".

Написана в юності 1895 року і послана на конкурс „Виділу Крає-вого", була „вирізнена", хоч і не признана до нагороди. Голова жюрі Михайло Грушевський зачислив (до речі, анонімного) автора „до першої найкращої групи".

Опираючись на прихильній рецензії Грушевського пробував Черемшина надрукувати драму в Чернівцях та у Львові (1896), та безуспішно. З часом рукопис драми загубився. Тільки залишився зшиток (14 листків) у який вписано початок і кінець драми (І і V дію).

А 12 червня 2004 року драма, допрацьована аматорським гуртом „Газди", була поставлена на сцені Народного дому на честь 130-ої річниці з дня народження М. Черемшини.

Матеріалом для відновлення, крім вищезгаданого зшитка, опублікованого у двохтомнику 1974 р., став текст рецензії драми, поданий М. Грушевським в трьохтомному виданні 1937 р., ст. 222-224.

В основу сюжету драми знайшли своє відображення дійсні події, що відбувалися в селі, як нашому, так і в більшій частині поступових сіл Підгір'я.

Керівники села, що вже нездатні вести за собою громаду, знаходяться під впливом місцевих визискувачів-євреїв. Молодь, що тягнеться до науки і просвіти, протистоїть їм. Суспільні незгоди позначаються і на долі героїв. Начальник громади Курій забороняє дочці Марії виходити заміж за ватажка сільської молоді Миколу Сівчука. Підступно змовившись вчинити підпал читальні, вороги передового поступу села обвинувачують у підпалі Миколу і його друзів і тяжко скатованих арештують. Від побоїв і неправди Микола помирає в тюрмі, а тим часом у селі Марії готують весілля з нелюбом. Не вірячи в провину Миколи, Марія у відчаї втікає з весілля, шукає в місті тюрму, але, дізнавшись, що коханий мертвий, вона сходить з розуму.

Через кілька днів в село приїжджає урядовець і повідомляє, що в річці знайдено труп дівчини у весільному вбранні і що в повітовій тюрмі помер Микола. Запізно кається Курій і видає учасників підлого задуму, але жити з цим не може і вбиває себе. Батьки Миколи, втративши єдиного сина, теж не бачать смислу в подальшому житті; в селі знову панує морок гніту і несправедливості. На фоні драми особистої яскраві сторінки заклику до просвіти і пробудження громадян-ської свідомості селян, фольклор, обряди, звичаї, побут села тісно переплівшись створюють правдиву картину життя підгірського села кінця ХІХ століття.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм