Неділя, 22 жовтня, 2017

7.3. Щоденник ч.2

ЩОДЕННИК
продовження - частина друга

(В тексті збережено все так, як було в рукописі автора)



26.12.
Субота. День хмарний з вітром. В горах мрака, але каже дєдя, що будучи в лісі над Косовом далеко чув стріли. Тут не було їх чути. - Жінка не спала вже 6 день на зуби. - Рано проїхав коло нас козак в сивій шапці, а червонавім погруддю і червоних штанах верхи поволи, а відтак далеко за ним їхало 4 з Косова. Жид каже, що наші зближаються до Неполоковець, але ніхто не вірить. - Місяць світить повніший до 2 г. по опівночі.

27.12.
Неділя. Ввесь день хмарний, в горах мрака, стрілів ніт. Вітер ослаб. Поля рябі, бо багато снігу згибло, а нового ніт. Гори чорні, полянки з снігом. Дав я Пантелі 17-их(?) на складку завтрішню. Жінку ввесь день зуб скажено болить.

28.12.

Рано мрачно і хмарно, коло 10 г. проблискує денеде сонце зза хмар. Пополудне мрака паде як дим на землю. Вечером 9 г. мрака підноситься в гору і над нею видно місяць на літнім полудні, бракує йому серпок від сходу. - По тісарці вечером їдуть підводи і від часу до часу кричуть: гей! В селі тихо, тілько пси гавкають. Гарасим. Фед. оповідає, що був вчора в Кутах і чув, що москалі і оповідають, що наш тісар вже відступає Галичину, але московський цар жадає, аби з ним йшов до германа, що Перемишля не можуть здобути і що московський цар мобілізує 8 мільйонів війська, що з Делятина 3 р. старших відгребано і перевезено в Росію, що Дихтинець москалі спалили, бо до них гуцули стріляли, що неправда мов би вели гуцулів і мовби гуцули камінням москалів били. - Стрілів не чути. День нестудений, але сніжок не зникає. О 4-ій поп. жінці флюксація отворилась.

29.12.

Іней рано по лісах, день хмарний, але лагідний, під вечір наооколо мраки. Гарасим Ф. Розповідає, що було у нього сьогодні 2 донських і казали, що цеї ночі з'їхали до Кут 400 кавказьких козаків і перебушували місто шукаючи по пивницям за всім. Єлена чула, що оповідають таке: наші ймили коло Перемишля вуйка московського царя і з ним багато грошей. Пише цар до нашого тісаря: віддай мені вуйка, бо людей му різати, а села (та міста) палити. Наш т. відписує: Як ти будеш людей різати, а села палити, - то я тобі твого вуйка по кавальчикові віддаватиму. Десь мали солдати казати, що їх цар годився би, але наш т. хоче, аби цар йому кошта вернув і край очистив. (Єлена: Прийшов піп до одного хлопа до хати і видить образ Шевченка та й каже: Намість сього ліпше було когось з наших повісити. Хлоп каже: Здалося би кількох з ваших там повісити).

30.12.
До полудня хмарно і наперхає вогкий гей мартовий сніг; пополудни більший сніг. Около 4 г. вечором чути над Кутами 24 гарматних стрілів, а відтак 8 стрілів. Чути і подальші стріли над Кутами і над Косовом. В саду хотів мене ревідувати пяний козак чорний, белькотаючий. "Чім Ви занімаєтесь?"

31.12.
Паскудний день. Сніг паде вогкий, хмарно і далеко не видно (на 2 км.). Кажуть, що чути далекі стріли, але я не чув. Місяць світить в ночі цілу ніч, а що сніг упав, то дуже видко - біло.

1.1.1915 пятниця.
Ранок мало поясний. Крізь хмари видно колесо сонця. Снігу впала добра верства і злегка дальше наперхає, але зрідка. Стрілів не чути. Гей, чи їв хто пироги з бриндзею, мащені олієм? - вечір 8 г. мрака, але не хмарно. Повний місяць на сході в городі. На небі не видко через мраку зір. Чути як шумить Черемош, як дорогою ідуть московські підводи. Морозок бере, сніг перестав падати, і є його верства по копита.

2.1.

Субота. Весь день хмарно, що видно наоколо ледви на 1 км, але в напрямі Косів далеко виразно чути гарматні стріли дуже часті. Снігу досить велика верства, східний вітер легший, але студений. Цілу ніч над мраками в горі місяць вповні. - Дуця оповідає, що вчера 1.1. повели козаки 20 зайнятих наших форшпанів і добровольців в кожухах, що у нього були 2 рос. форшпани і погрожували, що аби з жінками мали сюди прийти, то мусять нас зайняти і Перемишиль здобути; що ми уміємо (і піп) хреститися. Приніс газету: "Раннєє Утро" в Москві з 6.12. ст. ст. № 281, в якій є, що наші опустили Сербію, що на Буковині устроїлась комісія, яка збирає "австрійски въешательства і количество казненныхь: - вь Буковинъе началось розслъедованіе звъерствь совершенныхь австрійцами надь мирнимь населеніем послъе ухода русскихь. Особая комиссія регистрируеть такіе факты и вьясняеть количество казней совершенныхь надь запозръенными вь симпатіяхь кь русскимь. Свидъетели утверждають, что послъе первого ухода русскихь вь кръепостной тюрмъе казни производились каждую ночь. Затъем ночью же на телъегах вивозились прикрытые полотномь трупы казненньх". Або: "Жертви зими": "Вь карпатскихь проходахь имъеется много заблудившихся маленькихь отрядовь, которье, въероятно, замерзли вь снъежньїх сугробахь. Одинь изь плъенныхь русинь расказиваеть, что ихь отрядь состоящій изь 15 человъекь ръешиль сдаться русскимь. Сь етой цъелью солдати снарядили его и еще двухь человъекь для розьска русскихь, а остальнье пока остались вь вырытой вь снъегу землянкъе. Русинь и его товарищи долго блуждали по карпатскимь горамь, но нигдъе не могли найти русскихь. Когда они ръешили вернуться кь оставленньмь товарищамь, то оказалось, что снъегомь замело всъе слъеди и послъе долгихь блужданій в лъесу они ръешили заночевать здъесь. Ночью морозь усилился, а русинь и его товарищь били такь утомлень безплодными поисками русскихь и своихь собственныхь войскь, что тотчась же заснули. На разсвъетъе ихь подобраль вь полузамерзломь состояніи русский отрядь. Что стало сь оставшимися, русинь не знаеть. Еще болъее жуткіе исторіи блужданій вь горахь росказиваеть другіе плъенные. - Плъенные; Кіевь. Доставлень три очередныя партіи плъенньїхь вь 1,350 нижнихь чиновь, 25 офицеровь и 2 врача". Дальше пише: "Холера вь Венгріъе" і "Розгромь Австрійцев вь Сербіи" й що папа рим. Предложив годитись, а за тою ініціятивою заявилась Німеччина, Австрія і Турція, а "отклонили" її Россія і Франція. "Царь путешествоваль на Кавказь, а царица Александра Феодоровна вь гор. Орель" Дальше каже Дуця, що ті стріли над Кутами 30.12. на Німчищу (перевал Німчич) були від пушкарів Василька з Верегеном... Кажуть, що сьогодні 2 козаки арештували Сруля: він в літі побив хлопку і був засуджений на 3 дні арешту та й 20 зр. Арешт відсидів. Коли та правила потім гроші, він набив її. Вона поскаржилясь отрядові козаків, і ті вислали його з 2 до Кут.

3.1.

Неділя. Сильний східний вітер і хмарно. Хмари сніжні і сніг всюди. Стрілів не чути. Сруль вертає з Кут - помалу йде. Хмарно до вечора, коло 9 г. сходить місяць. Глухо.

4.1.
Хмарно. Ніч хмарно-ясна. Стрілів не чути. Рано йшов козак і питав дєді за єврейським сіном, дєдя казав, що не знає, де є. Один козак їхав верхи до Федора Демєнового навпередвікон. Кажуть, що почмайстер Левіцький адвокат у Снятині; козаки кажуть, що серби вже в Будапешті. Кажуть, що Галущинський і пр. старші стрільці пють. Мужики їдуть по дешеве закупно збіжжя до Новоселиці р., а там їм скаржаться на турків, що палять і убивають та й мусять утікати перед ними, а все дешево продавати. Купують у Залучу якусь "бобницю" о 1 К гелетку, а в Кутах продають по 4 К. К-ки лагодяться свята обходити і кажуть білити канцелярію. З вечора темно. Місяць сходить коло S10 г. вітер східний і паскудний, джюголить дуже.

5.1.
Від ранку красний, теплий і ясний день. Перший день ясний. Вітер перестановиться, сніг тає. Настя з Куриловим поїхала в Снятин. Стрілів не чути. Кажуть, що Сруля (аd 3.1.) козаки посадили на коня і так ведучи били нагайкою. Там віддав жінці гроші, переночувавши в арешті. Кажуть що Петручка була заставила у Басі хустку і тепер її правила назад, грозячи, що піде скаржитись до москалів. Бася хустку віддала. Взагалі люди зі справами удаються до козаків по рішення їх. По заході сонця хмари рубцем над горами устелились так, що виглядають наче продовження синьоясних гір місцями снігом покритих. Риби на Святвечір не буде. Місяць сходить вже коло 12 г. ночі.

6.1.
Ясний, теплий, соняшний день. Дерева в лісах без снігу - а на землі сніги топляться, в горах між деревами в лісах сніг. В наших лісах на Горах і в Ковалівці чути стріли рушниці, видко козаки вийшли на полювання (заяців так багато, що мужики бють) - впрочім гарм. стрілів не чути. Жінка хоть слаба, порається коло вечері. Приїздить Настя із Снятина, каже, що там є всі гадки, що Россія Галичину задержить, що від добровольця за гуцула перебраного довідалась, що Льоньо ранений при кухні, а від жида, Юльо ще абріхтовується в школі. Прийшов Василь Семенів - вигляд хоровитого на груди; каже: Був у штурмі, то так тоді як варіят валить куда може і нічого незнає, ні памятає кого і кілько забив; нераз лиш з люфою вертає, а стрільба на скіпки. В Дехтинці спалили жидів, бо денунціонували перед нашими хлопів і багато хл. повішено. За то жиди повтікали, повиносили і хлопи забрали. Дуця каже, що тут козаки розповідають, що Краків з землею зрівнали, а Перемишль здобули. Федорчак помішав і не виконав мої поручення. - Вечеря світла, але Люся змучена сильно. Місяця вже лиш половина від полудня кругле. Молошна дорога йде між заходом в північчю до між полуднем а сходом.

7.1. Різдво.
Сонце сходяче видно, відтак ловлять його хмари. Тепло. Від часу до часу зза хмар сонце, дуже рідко в полудне трусив сніг. До Федора Дем. з церкви пішли 3 козаки, відтак один до Николая Кростя і неня чула крик дівки. Сидів там 3 год. з дівкою Курієвою, а від так йшов з нею попідруки при ґаздинях. Піп жалувався в церкві, що нічого люди не зносять, служб не наймають. Дєдя йому розказував: був піп та вийшов перед врата тай каже: Дорогі парафіяни: що я знаю, того ви не знаєте, а що ви знаєте, того я не знаю. А чого і я і ви не знаєте, то Бог знає. Видите, я лиш в сорочці (льош) і гатках, це я знав, а ви не знали, що я не мав ані сподень, ані сурдута. А коли ви узнали, то ви мені справите то - а кілько Вас то коштувати буде, кілько ви зберете на то, я не знаю і ви не знаєте, то тілько Бог знає.

Піп казав, що на св. вечір були у нього старші м-і, які вертали з полювання з джурівського ліса і люди знають, що бавилися в нього аж до рана. Піп оправдувався: що, мав я їх вигнати? Дєдя каже: тєжко тепер людям давати офірівщину. Піп: або то ніби для мене? То для своїх небіщиків. Дєдя: Та вертати не вертаєси людям.

День теплий, без морозу і в більшій частині ясний. З полювання принесли попові сарну, лиси, заяців.

8.1. Св. Собор Пр. Діви М.
День теплий і яснавий. Місяць над раном там, де сонце під обід серпом повним до сходу. Від церкви чути співи дяків і гармоніку і вівкання козаків. 3 їх ішло до Федора: 1 грав на гармоніці 2 тони, а другі 2 співали: "Ступай, ступай, ступай, Ти нє пайдьош, я пайду!" і заточувались. Четвертий йшов заточуючись до Андрія Дідового і кричав за дівкою: [проклін] - та в снігу падав. Коли вертали від Федора, то провадив їх тверезіший і уцитькував: "братєц". Але один грав, а другий тупотів і порожньою пляшкою догори вимахував та до неї приговорював. Ми по обіді пішли до Єлени, а коли вертали, то здибали одного з тих козаків, які передше були у нас і забрали 2 курки. Стрілів ніде не чути. Кажуть, що козаки на Святвечір привезли конем Зеленського бочку горівки з Рибна і тому такі пяні. Чути, що підуть собі в неділю з села. Кланялись Гелєнці Курієвій.

9.1. Св. Стефана, субота.

День теплий, яснавий, гори видно, ночі такі самі, хоч без місяця до 5 г. рано. Патруля козаків за те, що запивались, пішла до Кутів, а на її місце прийшла нова. Василь Тимка Юречкового розповідає про битви під Радівцями: нас уставили лінію на 3 милі без жадного офіцира. Наші старші та командаки жандармерії. Як москаль ударив з 40 гармат, то ми в розтіч ід Радівцям, аби на колію сісти і в гори до трупи. Офіцири вперед повтікали, а нам казали стояти з цього боку ліса так, що не мож було скритись - треба було окопатись. Ми в утечю, а він за нами градом куль з гармат. Я з лівого крила урвався з своїми (50) і до села Швальбен. Тут нас сховали мужики і перебрали. Перебрані йдемо на патрулю і видимо по толоці наших зо 600 і гвери на купі. Тоді я хотів добитись до своїх, але мене козак спіймав і привів до хати. Коли вони зайняті були фасованням грошей, я утік. У них старші обходяться ж жовнірами як рівні. У нас до лейтенанта 2 слів не мож заговорити. Наші силою не побідять, хіба в згоді. Ми жадного маш. гвера, ані жадної гармати не мали. Ця битва була від цієї середи, що минула тиждень назад т.є. від 6.1.1915 тиждень назад. На Буковині страшно вішали. Як на кого жидівська дитина пальцем показала, то вже вішали, а ще били страшно. Наші можливо вже аж на Венграх.

10.1.
Неділя. Ранок яснавий - теплий, стрілів не чути. Кажуть, що у жидів (Аби.) забрали в пятницю гуглі, а в Басі яблука. Звечора зривається сильний вітер, полудневий, і віє цілу ніч. По заході сонця над горами рубець дощевих хмар. Кажуть, що коло церкви наказував Дуця, аби люди по 6 г. вечором не ходили, аби громадно не збирались, бо будуть стріляти, бо є віїмковий стан, аби дівки не шкірились до козаків. То само казав піп у церкві. Стрілів ані слиху, ані диху. Дорогою 30 форшпанів московських поїхало до Кут. Дєдя кашляє.

11.1.
Понеділок. День ясний теплий. Через ніс весь день у хаті сиджу. Нічого нового.

12.1.
Вівторок. Яснаво - теплавий день, вечором мороз. Дуця приніс рос. газету "Одесскій Листокь" № 343 з суботи 20.12.1914 ст. ст. де стоїть, що "рос. польськимим легіонами командирує ген. майорь русской армиі привлекшій помощниковь изь числа оставныхь офицеровь поляковь". Нова тут. патруля рос. - кажуть - остріша від попередньої. Каже війтові: аби нам дрова - сіно були. (попередні самі возили з ліса). Акушерка чула від жида, що в горах мали козаки збунтуватись з тої причини, що на Кавказі у них дома турок руйнує, а вони тут мусять бути. Росс. козаки шукають де коні у кого і беруть форшпани. Михайло дав 1 К в місті і його лишили. Юріїха Саїнова мала нарікати на акуш., що справила на неї по коні, а Фе. Дем. на війта, що поліціянт прийшов до нього по коні на росс. форшпани. Дуця жадав 10 зр. До завтра. Ден. сірий. Стрілів не чути.

13.1.
Трохи приморозку. Пополудні 2 коз. на конях з Вижниці були у Басі, коли дєдя там був яблук купувати. Лейзор як узрів, зараз до постелі і накрився перинами та й стогне, а в тім бамбетлі його крам. К-ки обшукали все, нічого не знайшли. Відтак їхали попри нас і хотіли забрати бричку (візок), бо казали, що жидівська. Чути було під вечір стріли рушниць гейби на полюванні вцаринах. Стефан прийшов з Кут. Маланкувати ніхто не ходив. Ми лягли спати о 11 г. Ніч темна.

14.1.1915. Новий рік.
Приторусив сніжок ожеледу і де стати ногою, показується ожеледа гей залізо. Тихо дуже, стрілів вже давно не чути. День хмарний і маленький мороз, бо зі стріхи не капає. Ліси голі, хати сніжком приторосені. Ех, коби хоч надія на близький мир. Новим милом ми натиралися. Пополудні були 2 козаки у Басі і знов їхали попри нас до Федора Демянового. Збирають підводи. Над горами синя мряка рідка, небо яснаво хмарне, сонця не видно. Малий мороз. Ліси поніміли - гори закрили очі долонями, орел відлетів. Кучмарі полошуть людей.

15.1.
Ясний день з легким морозом. Стрілів нічого. Вечером приходить Н. Букатчук радитися: "Жид Лейба в Кутах був мені винен 13 фл. лева, бо не додав тілько, коли я у нього брав на вексель позичку 227 фл. Я правив, а він не хотів віддати і заперечував. Я пішов до начальника в Кутах, той його прикликав і по вислуханні справи сказав положити мені гроші. Жид положив 12 фл. А начальник сказав: Беріть, що дає. Я взяв, а жид, як вийшов, грозив: Підеш на шибеницю, що ти мене перед московський суд кликав!" Я йому сказав: "Коли ви не брешете і жид вам дійсно винен був 13 фл. а заперечував, то того, що ви удалися до такої власти, яка є, не маєте боятися. Якщо інакше, то зле". При тій нагоді Букатчук розповідав, що еконм в Іспасі записує собі тих, що з двора беруть збіжжя або картоплю. "Я не згорів за тим" - каже. В Залучу люди: "Бере собі міх тай пранник та й сам собі вмолотить пшениці ци жита у дворі і бере додому. Там дідича москалі зрабували чісто. Козаки дістають на коні а вни з того дають, або відпродуют. Тут вдовицу Юріїху Букатчукову зрабували. 4 сини в воську, 2 зєті в воську, чоловік умер. А вни все перешукали і взєли бербеницю солонини, масло - все, а вчера прийшли за молоком". - Гори ясні. Нічого більше до 6 г. вечором. Прийшли зі Снятина.

16.1.
Розповідають, що наші десь за Гринявою бються. Вчера Стефанович поховав якогось р. старшого в Кутах. Дуця каже: "Козаки увійшли у Мишині в хату, а під постелев 2 жовняри наші. Козаки кажут - ат най там лежут". Кажуть, що як к-ки женуть у плін наших, то з гверами і кричать, аби жінки своїх чоловіків розбирали, як коли з полонини худобу женуть і кличуть по селах, аби кожний свою розбирав. Як котре був у селі сильний, чвалий чоловік, то недурно йому казали: то москаль! Спрєтишні люди. Дєдя тютюну швару у Василя Саєнюка добре купив і сам папуші робив.


© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм