Неділя, 23 квітня, 2017

7.1. Марко Черемшина

Марко ЧЕРЕМШИНА
(Іван Семанюк син Юрія)

12 червня 1874 р. в хатині під Заліською горою за якусь часину до сходу сонця засвітилося світло, а затим разом із сонечком Юрієва сестра Анна, звана в селі "кушеркою", сповістила братові і братовій, що мають сина. Народився той, хто мимо радості і слави своїм рідним приніс славу підгірському селові, всій Гуцульщині, снятинському Покуттю і цілій Україні. Бо вже через кілька десятків років пам'ятники йому постали навіть далеко за океаном.

Марко ЧеремшинаВже те, що простий селянський син здобував освіту у Відні, для села означало багато. На той час читаючі газети кобаччани вже знали, що не лиш "адвокатом" буде Юріїв син, бо знаний був усім, до красного слова охочим і автор словесних живих малюнків з їх життя - Йван Семанюк, а відтак усталений навіки Марко Черемшина. Відтак його більше знала снятинська громада, бо не лиш власником адвокатської контори, а й дієвим очільником тої громади був доктор права з Кобак.

Доля розпорядилася так, що там, де гойдалося в колисці його дитинство, 24 квітня 1927 року відійшла на вічний спочинок зболена і вселюдськими кривдами і власним нездоров'ям його душа.

Дуже проникливо сказав про це в своїх поетичних рядках поет Дмитро Павличко:

Тиша на цвинтарі, тиша, Пустка на цвинтарі, пустка Лиш облітає із вишні Білого цвіту пелюстка... ... Чути мені серед гуркоту Світу нового, Як розривається серце Біля хреста кам'яного.

Там біля дєдевого хреста, скінчив свій земний шлях той, чиє ім'я дало змогу нашому селові стати відомим для цілого світу, а нам бути односельцями великого письменника.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм