П'ятниця, 24 березня, 2017

6.5. Безіменна могила

Коло горішньої, як у селі казали, церкви, вірніше біля того місця, де згоріла вона в 1960-му, довгі роки, мабуть ще з кінця 40-их, стояв собі напівзруйнований хрест на могилі. Що вона священича, саме той хрест і вказував. Огорожа понищилась, гробовець провалився. Заради розваги лазили туди малі зірвиголови, щось там наче знаходили ... Так і йшли роки. Але почалася на згарищі будова і добрий церковний ґазда Микола Букатчук впорядкував, відновив і могилу поруч з новим храмом, а ось чия вона, так і невідомо було. Та ось у школу надійшов лист із Дрогобича, що на Львівщині. Родина розшукувала місце поховання свого предка - о. Івана Жуківського.

Як вказано в "Енциклопедії українознавства" т. II, ст. 700, Іван Жуківський (1810-1884) греко-католицький священик, крилошанин (вище духовне звання), учитель Академічної гімназії (1848-1952) і в тім часі (з 1838 по 1853) - парох церкви Петра і Павла у Львові. З 1854 по 1864 - парох у с. Підберізки. А з 1864 - пресвітер Митрополичого ординаріату (Львів). В 1848 році розробив "Проект правописи" в основі якого був фонетичний правопис, але Собор руських учених прийняв етимологічну "максимовичівку".

Якийсь час викладав українську мову у Львівському університеті. По вислузі років оселився в Кобаках у дочки Павлини, що була замужем за о. Петром Стефановичем, який служив на парафії у церкві Воздвиження Ч і Ж Хреста Господнього 21 рік, з 1876 по 1897. Одного разу, повертаючись зі Львова (обов'язки крилошанина зобов'язували) о. Іоанн, завітав у Тисменицю до внука, сина Павлини і Петра Стефа-новичів, який був там священиком, почув себе зле і 28.07.1884 року помер. Перед смертю заповів поховати себе у Кобаках. Митрополі-тальна Львівська Архідієцезія сприяла спорудженню гробівця і пам'ятного хреста. Звичайно, що і напис на хресті був. Чи час, чи люди не пощадили тої пам'ятної таблички, але всі крапки над і було поставлено, коли в родинному архіві (о. Іоанн є предком відомих в Галичині родин в т. ч. Абрисовських, Павлусевичів, Паєвських, Библюків, Мельничуків і інших, чий вклад в боротьбі за самостійність України дуже великий) знайшлася фотографія могили, зроблена на початку XX століття. Це й була безіменна могила в Кобаках.

27 вересня 2006 року пра-пра-правнук о. Жуківського Мстислав Мельничук встановив пам'ятну табличку на хресті.

В цьому ж гробівці покоїться прах о. Петра Стефановича (1831-1897). Також є підстави думати, що там же похований його син Степан, що помер в молодому віці (1875-1895) та 12-літній (1902-1914) Олександр Смалько. Але підтверджуючих документів нам не вдалося знайти. Можливо ці відомості таки вдасться віднайти, а Тобі, маленький земляче, варто поберегти і цю, і ще не одну безіменну могилу на сільських цвинтарях, адже Господь знає імена, а пошанівок не лиш знатному імені належить. Тому безсилі перед Його волею і час, і руйнівники.

Марія РАВШЕР

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм