Субота, 27 травня, 2017

5.2. Спогади економіста

СПОГАДИ ЕКОНОМІСТА

Як тільки в село прийшла Червона Армія, місцеві активісти взялися за організацію колективного господарства, т.з. колгоспу.

До війни вдалося створити колгосп ім. М. Черемшини. Його очолив Дупей Михайло.

Війна перервала не лише роботу, а й його життя. Колективізація продовжилась знову відразу після другого приходу "совітів".

Господарство очолив Василь Бідолах, який головував до 1952 року. Один рік колгоспом керував Василь Кондревич, а з 1953 по 1958 Михайло Вінтоняк. Робота спочатку була рабська, від описаної Грицем Букатчуком панщини відрізнялася мало. Платили копійки. Господарство було бідне, але з роками розрослось, зміцніло і в час найвищого розвою (80-роки) давало засоби для життя всьому селові. Хто не був штатним працівником або членом колгоспу, той робив суве-ніри і здавав за сусіда-колгоспника, маючи добрий дохід. Сотні людей були об'єднані колективами ланок, бригад. Мали працю, зарплату. Правда, потім, по роках праці, колгоспна пенсія складала 20 крб. Було і таке.

А зараз .... Зведений на руїні селянських одноосібних господарств,

великий колгосп став великою руїною.

* * *

1958 рік. Колгосп ім. ХХІ - з'їзду КПРС. Входили село Кобаки, Слобідка.

Головою колгоспу був Сайнюк Михайло Петрович;

Головним бухгалтером - Федорук Іван Михайлович;

Головою рев. комісії - Сав'юк Іван Іванович;

Економістом - Сав'юк Микола Іванович;

Касир - Чорна Ганна Василівна;

Агроном - Клим Ярослав Іванович;

Садовод - Калинич Омелян Васильович;

Зоотехнік - Боднарук Іван Юрійович;

Ветеринарний лікар - Регуш Василь Петрович;

Завідувач фермою - Букатчук Петро Григорович;

Інженер - Букатчук Микола Васильович.

Основний сільськогосподарський напрямок колгоспу - виробництво зерна, тютюну, молочно-м'ясний напрямок та розвиток садівництва.

Передові доярки колгоспу: Церковнюк Ольга Адамівна, Букатчук Настя Василівна, Панчук Марія, Юрійчук Марія, Тинкалюк Ганна.

Передові ланки: тютюноводи Чорного Володимира Михайловича та кукурудзоводи Лукань Ганни Іванівни.

Через якийсь час колгоспу знову присвоїли ім'я Марка Черемшини. Напрямок залишився без змін.

В колгосп уже входили села: Кобаки, Рибне, Слобідка.

Головування в колгоспі від Сайнюка Михайла Петровича прийняв Подоляк Дмитро Олексійович.

В 1971 р. пройшло укрупнення господарств. На карті району з'явилось велике господарство - колгосп ім. Т. Г. Шевченка з центром у Старих Кутах.

Входили села: Кобаки, Рибне, Слобідка, Ст. Кути, Тюдів, Черганівка.

Всього землі біля 4,0 тис. га;

Сільськогосподарських угідь - 2,0 тис. га;

Ріллі - 1,7 тис. га;

ВРХ - 3,5 тис. голів; в т.ч. корів - 1200;

Тракторів різного виду більше 50 фізичних одиниць;

Комбайнів - 6 шт.;

Голова колгоспу: Риптик Василь Андрійович, потім Каралаш Василь Михайлович;

Головний бухгалтер: Присяжнюк Ганна Павлівна;

Головний економіст.: Лукань Наталія Михайлівна;

Головний зоотехнік: Боднарук Іван Юрійович;

Головний агроном: Кисилиця Степан Степанович;

Головний ветеринарний лікар: Щур Іван Григорович, потім Чепига Володимир Володимирович;

Головний інженер: Гавриш Володимир.

Основними культурами були: зернові, кукурудзяні на силос, багаторічні трави на сіно і силос, льон - волокно, льон на насіння.

В колгоспі був впроваджений передовий бухгалтерський облік:

Журнально-ордерна форма звітності;

Госпрозрахунок;

Чекова форма розрахунків;

Богодухівський метод роботи в механізації.

З року в рік колгосп діставав призові місця. Проводилося велике будівництво, особливо, велика заслуга Подоляка Дмитра Олексійовича, який знову очолив колгосп.

За нього побудовано:

•    Газопровід. В газифікації села велика заслуга інженера Подюка Василя Михайловича;

•    Асфальтовано дороги;

•    Добудова школи;

•    Дитячий садок;

•    Чотири чотирьохквартирні будинки;

•    Контора колгоспу;

•    Будинок культури;

•    Сільська рада і лікарська амбулаторія;

•    Тваринницьке містечко - ферма.

•    Комплекс механічних майстерень, забезпечено благоустрій території ферми і майстерень;

•    їдальні, гуртожиток, зали засідань, магазини, ряд інших виробничих приміщень.

В колгоспі було розвинуто допоміжні і підсобні промисли. Будівельна бригада колгоспу була відома в цілій області і майстрами, і столярними виробами. Колгосп мав біля 1 мільйона чистого прибутку.

Діяла преміальна система: визначалися перші місця серед бригад, ланок, ферм. З року в рік в зв'язку з зростанням економіки колгоспу зростала зарплата працівників. Коли колгосп економічно зміцнів, на трудодень видавали вже по 1 крб., 1 кг зерна пшениці, 1 кг кукурудзи в качанах та 1кг картоплі.

В 1963 р. в колгоспі була введена гарантована грошова оплата праці, в середньому в місяць колгоспники заробляли в рослинництві - від 60 до 150 крб.; в тваринництві - від 150 до 350-400 крб.; в механізації - від 150 до 400 крб.

Працювали в усіх підрозділах більш як 1200 колгоспників, більша половина їх - це жителі Кобак. Тільки для тваринницького комплексу заготовляли силосу 4300 т., сіна - 1230 т., сінажу - 4600 т., соломи - 1618 т., трав'яного борошна - 400 т., а кормових коренеплодів - 3900 т.

Державі продавалося (дані за 5 місяців) 1445 т. молока, на 1 фуражну корову надоювали 1442 кг. В 1991 р., наприклад, на 135 га зібрали зернових по 36,3 з га, на площі 25 га вирощували буряк. На площі 100 га кукурудзу на силос і зелений корм; під сіном і випасами було більше 120 га, 9 га саду, 100 га під льоном. Колгосп утримував на свої кошти шкільну їдальню, дитячий садок, молочну кухню, футбольну команду, що в 1989 році мала перше місце серед сільських ФК України, підлітковий клуб "Самоцвіт", де працювали гуртки за інтересами в т.ч. ляльковий театр, музична школа, ініціатором, директором і душею якого була доброї пам'яті Людмила Сайнюк з Григораків. Клуб об'єднував і вчив більшу частину школярів у гуртках за інтересами.

Допоміжні промисли, що дали чималий прибуток в колгоспну касу, дали можливість розбудуватися і розжитися селові. Саме за рахунок тої критикованої - перекритикованої "сувенірної продукції" підвищився добробут селян. А скільком працівникам двох сувенірних цехів рівень тієї зарплати дав можливість сьогодні отримувати пристойну пенсію. І господарювалося і жилося з розмахом, будувалися плани на майбутнє та їм не судилося збутися.

Колгосп перейменували в спілку селян ім. М. Черемшини, потім розпаювали. Все, що було надбане, розтяглося та розвалилося. Лишилися лише руїни.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм