Середа, 13 грудня, 2017

4. Тривожні роки

СЛОВО МАЄ ОЧЕВИДЕЦЬ

 

Все, що написано на цих сторінках, довго замовчувалося, ще довше ховалося в глибинах серця і пам'яті цілого села. Та й зараз розповідати щось на цю тему непросто. Бо пам'ять людська інколи не така вже й досконала. А ще дуже особистісна. Тому й подається цей спогад з погляду очевидиці, поки що одної. А в селі кожна родина береже біль з тих часів та розповідати і досі не кожен відважується.

Скромна трудівниця на педагогічній ниві ніколи не нарікала на труднощі, не виносила на люди свої проблеми, тому багато з її колег, може, навіть і не здогадувались, яку болючу пам'ять носить в серці вчителька Євдокія Петрівна, що мала в родині двох репресованих.

Тепер, на схилі літ, заповітний зошит, записи в якому змушувала вести ота зболена пам'ять, відкриває свої сторінки для цікавих односельчан, як відкриває всім своє серце вчителька Є. П. Церковнюк, боячись, що так і не відважиться ніхто сказати правду про ті трагічні і, може, й досі не всім зрозумілі, роки.

От і виносить вона на суд односельців все, що запротоколювала пам'ять дівчини-підлітка у той час.

 

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм