Понеділок, 21 серпня, 2017

3.3.1. Сільська школа ч.1

СІЛЬСЬКА ШКОЛА
(частина перша)

 

Перший шкільний будинок в Кобаках збудували у 1818 році. Він був, як на ті часи, дуже гарний. В ньому було дві класні кімнати з великими вікнами і помешкання для вчителя.

За розпорядженням Львівського намісництва від 27 квітня 1819 року в Кобаках почала працювати початкова тривіальна школа. В 1823 році тут працював учителем Георгій Стеблицький, який доклав багато зусиль для поширення освіти серед селян. Таких шкіл в той час було в Косівському повіті лише сім.

В 1849 році в село прибув учитель Антон Кропильницький родом з Довгополя. Це був великий ентузіаст шкільної справи. Він щиро бажав піднести освіту в селі і над цим невтомно трудився все своє життя. Кропильницький старався прищепити дітям любов до науки, прагнення до самоосвіти. В школі навчалося в той час 47 учнів, хоч дітей шкільного віку було понад 250.

Кропильницький домігся, що в 1868 році було добудовано ще одну класну кімнату і школу переведено на двокласову. В школу прибув новий учитель Микола Колцуняк. Обидва ці вчителі своєю щирою працею домоглися поширення освіти, зростання культури нашого села. В 1870 році вони заснували першу в селі читальню, заохочували людей читати книжки.

З 1870 по 1875 рік Антон Кропильницький працював управителем школи в селі Рожнові. Про нього в хроніці цієї школи записано: „Була це світла постать учителя-педагога". В 1875 році Кропильницький вийшов на пенсію, працював секретарем громадського уряду в Кобаках, був активним громадським діячем. Він був вихователем Дмитра Павловича Осічного - майбутнього селянського поета, члена Спілки письменників Радянської України. Помер у 1900 році, похоронений в Кобаках.

З 1870 по 1877 рік управителем школи в Кобаках був Микола Колцуняк, який навчав азбуки Івана Юрійовича Семанюка - майбутнього письменника Марка Черемшину. З 1880 року він перейшов працювати в село Яворів, де і помер.

З 1880 по 1904 рік управителем школи був Омелян Казиєвич. Він був дуже суворий, вимогливий, інколи бив учнів. Але Марко Черемшина у своїй автобіографії згадує його добрим словом. Він його так підготував до вступу в гімназію, що той міг вільно читати й розмовляти німецькою мовою.

В 1885 році школа в Кобаках стала трьохкласною, а в 1901 році -чотирьохкласною. Вчителями працювали Пасічинський, Роговський, Євгенія Моровик.

Звичайно, що навчалися не всі діти шкільного віку. В 1887 році в Кобаках було населення 3002 чоловіки, з них дітей шкільного віку - 327, а навчалося в школі лише 129 дітей.

В 1901 році за кошти громади добудовано ще одну велику класну кімнату. В 1904 році директором школи став Віктор Федорович Цюцюра. Він був добрим педагогом і організатором, викладав біологію, організував доповнюючі курси з сільського господарства, навчав юнаків щепити фруктові дерева, що сприяло розвитку садівництва. Активним громадським діячем був учитель Василь Цалинюк. Він був талановитим співаком і диригентом, це він організував у 1911 році перший в селі хор, який користувався великим успіхом. Вчителі орга-нізували і перший драматичний гурток. Учитель Олександр Га-панович викладав математику. Коли в 1908 році у м. Вижниця була відкрита гімназія, туди пішло навчатися 14 юнаків з Кобак. Серед них майбутні відомі діячі КПЗУ Созонт Васильович Букатчук і Михайло Степанович Фенчук.

Петро Васильович Букатчук, який навчався у Вижницькій гімназії, був мобілізований в австрійську армію, попав в російський полон у 1914 році, пізніше працював директором школи в Омській області, згадував, що вчитель Гапанович дуже добре підготував їх з математики до вступу в гімназію.

В роки Першої світової війни школу беззмінно очолював В. Ф. Цю-цюра.

Коли в серпні 1919 року село Кобаки захопила панська Польща, польський уряд вимагав навчання в школі лише польською мовою.

В селі Кобаках 97% населення були українці. Польський уряд, щоб узаконити польську школу, видав розпорядження: якщо буде хоч 5% батьків, які бажають, щоб їх діти навчалися на польській мові, школа буде утраквістичною.

В 1921 р. обманом було зібрано потрібну кількість заяв, і школа була утраквістичною аж до 1939 року.

В двадцяті роки вчителями в школі працювали: уродженка села Кобаки Марія Данилівна Гайворонська (Марфейчук), яка брала активну участь у громадському житті села, організувала перший після війни драматичний гурток, Стефанія Михайлівна Цюцюра, Стефанія Миколаївна Петранюк, Надія Силінська, Михайло Тигр.

В 1921 році школа була чотирьохкласова, потім вона прогресувала, а з 1930 року стала семирічною.

Про жахливе становище трудящих, зокрема дітей, свідчать офіціальні документи польського уряду.

В донесенні Косівського повітового старости за 1930 рік говориться: "у повіті народилося за 1930 рік 3239 дітей". Померло у віці: до одного року 274 дітей, від одного до двох - 517 дітей, від двох до чотирьох - 185 дітей, від чотирьох до чотирнадцяти - 118 дітей.

Великі епідемії червінки і дифтерії були в Кобаках у 1930 і в 1936 роках, від яких померло понад 60 дітей.

У звіті Косівського повітового старости за 1935 рік говориться: "У повіті є населення 93782 чоловіки, шкіл є 58, з них українських 12, утраквістичних 41, польських 5. З них 44 мають власні будинки, в яких є 98 класних кімнат, решта - в орендованих приміщеннях. Учителів є 136 чоловік, учнів - 3846 чоловік".

Нині наш Косівський район по кількості населення дорівнює колишньому Косівському повіту, тільки в дещо інших межах. В районі є 65 шкіл, в тому числі 15 середніх, де навчається понад 14000 учнів, працює 1350 вчителів.

Польський староста доповідав, що „скудні доходи" Косівського повіту не дозволяють дати відповідну матеріальну допомогу школам. Школи знаходяться на повному утриманні сільських громад.

З цього приводу в Івано-Франківському Державному архіві є цікавий документ. Це бюджет Кутської міської ради на 1936 рік в сумі 57185 злотих. З них на утримання шкіл виділено 5900 злотих, а на утримання поліції 5124 злотих, на утримання екзекуторів 1300 злотих.

А взяти мережу шкіл. Із 58 шкіл Косівського повіту було:

однокласних - 32,

двокласних - 13,

трикласних - 5,

чотирьохкласних - 1,

семикласних - 7.

У повіті не було ні однієї середньої школи. Семикласні школи були лише в містечках і в великих селах. В Кобаках школа була семикласова. Це означало, що учень, який успішно закінчив дану школу, міг поступати до четвертого класу гімназії. Але був великий розрив у програмі семикласової школи і гімназії. Так що учень, який закінчив школу в Кобаках, не міг поступити до гімназії без спеціальної підготовки. Та і навчання коштувало дуже дорого. І не випадково за 20 років панування панської Польщі тільки троє селянських дітей одержали середню освіту. Тому більшість інтелігенції походила з багатих сімей.

З величезними труднощами закінчила учительську семінарію селянська дочка Марія Михайлівна Чепига, але за панської Польщі вона не могла одержати роботу.

На 1 квітня 1939 року в Косівському повіті працювало 136 вчителів, з них більшість поляки. В цей час в Кобаківській школі працювало 6 вчителів, з них лише 2 українки С. Цюцюра і О. Децик.

З 1904 по 1934 рік директором школи беззмінно працював В. Ф. Цюцюра. Він багато зробив для розвитку освіти і культури села. Коли в 1922 році селяни бойкотували вибори до польського Сейму і Сенату, він підтримував селян. Великою заслугою було те, що він організував будівництво нового приміщення школи на 6 класних кімнат за кошти сільської громади.

Та польському урядові він не подобався своєю гуманністю і лібералізмом. В 1934 році йому запропонували піти на пенсію. В 1935 році почалося навчання в новій школі.

Директором школи було призначено польського легіонера, ополяченого німця, Леопольда Гайнерта, який вірно служив польському урядові, боровся проти поширення комуністичних ідей в школі і селі.

Слід сказати, що вчителі 30-их років не брали ніякої участі у громадському житті села. Тільки один Зигмунт Піляк, який дуже любив музику, пробував організувати музичний гурток, щоб вчити хлопців грати на скрипці. Та директор Гайнерт йому заборонив. Коли сільський драмгурток ставив на сцені оперу "Запорожець за Дунаєм", Піляк одягався в сільську одежу і йшов у клуб слухати оперу.

---продовження в частині другій---

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм