Середа, 26 квітня, 2017

2.7.18. Созонтове народництво

Як на самому ділі була справа з Созонтовим народництвом. Созонт одягався по селянському, тому що так одівалася вся його родина, і сам він привик до цього. Була ще одна причина: селянство не дуже поважало тих, що переодівався "на пана" в міську одежу, хто відрікається від селянства. Так, як поступав Созонт, ще до нього поступали визначні політичні діячі - вихідці з селян.

За Австрії посол до парламенту з Іспаса, що під Коломиєю, Лаврук ходив завжди одягнений по селянськи і в селянськім одязі з'являвся на засідання парламенту.

Так поступав посол до галицького сойму Сандуляк - селянин з Карлова. За панської Польщі так поступали посли до сойму - Шеки-ряк Петро з Жаб'я, Юра Чукур з Ковалівки.

Відоме ставлення до селянської одежі Федьковича, котрий скинувши офіцерський мундир, хоч і жив у великому місті, віддав перевагу гуцульському одягу.

Созонтове ходіння в сільській одежі зовсім не було похожим на ходіння народників. Народники замість міської одежі одівали сільську, щоб хоч одежею, як не душею, завоювати симпатії селянства. А Созонт все життя був селянином. І не тільки одежею, але й душею ріднився з селянством.

Так, як народники, поступали деякі радикальні діячі, котрі походили з інтелігентних родин. Вони не носили селянський одяг, але своєю манерою поведення - "хлопістикою" старалися визвати у селянства довір'я. Треба сказати, що це їм часто вдавалося. Ще хлопцем бачив Созонт їхні зворушливі промови і вже тоді робив відповідні висновки.

Созонт їздив на засідання Верховної Ради до Києва в селянському одязі. Щоб ще більше підкреслити своє селянське походження розмочив засохлі постоли, які вже давний час не обував. Зберігся знімок всіх депутатів Західної України і між ними Созонт в селянській курушині. Після закінчення сесії Созонт разом з іншими делегатами зна-йомився з роботою колгоспів України. Розказував пізніше, що на нього, взутого в постоли, звертали дуже увагу.

Цей селянський одяг ставив часто Созонта в дуже неприємні ситуації. Одного разу йшов Созонт з Волошинюком Ю. тротуаром в Косові. До нього підійшла вже літня жінка-єврейка і попросила, щоб наколов їй дров. Вона думала, очевидно, що цей селянин-мужик шукає роботу, щоб підробити грошей і вирішила найняти його. На щастя цю розмову випадково почула інша молодша жінка-єврейка, що саме проходила тротуаром. По-єврейськи вона пояснила тій, з ким має справу. Стара жінка, зрозумівши, хто цей мужик, якось винувато, з острахом подивилась на Созонта і обидві разом поспішили відійти.

Подібний випадок стався з начальником Заболотівської міліції на станції. Созонт повертався з якоїсь чергової поїздки, прибувши на станцію в Заболотів. Начальникові Созонт виявився підозрілим, і затримавши його, повів в канцелярію станції. В канцелярії захотів зробити особисту перевірку і приказав Созонтові зняти кожух. Як міліціонер був здивований, побачивши на курушині депутатську візитку! Зразу в нього змінився грізний тон: він став перепрошувати Созонта, що трохи грубувато з ним поводився.

Була неприємність в Созонта із-за селянського одягу в 1941 році, коли працював заступником голови Косівського райвиконкому. В ті часи було дефіцитним пальне для машин: його видавали в обмеженій кількості і по рознарядці. Одного разу приїхав начальник з іншого віддаленого району. Йому потрібно було пальне і він вирішив зайти до райвиконкому. Голова райвиконкому був відсутнім і цього начальника направили до Созонта. Той став не просити, а приказувати, щоб йому видали пальне. Созонт в дуже чемній формі відповів, що не може задовольнити просьби, бо самі мають лише пального для потреби власної машини. Тоді начальник розсердився, став кричати, очевидно, думаючи в такий спосіб одержати пальне.

В сусідній кімнаті була завідуюча загального відділу, розумна жінка із східних областей. Вона бачила таких грубуватих начальників і знала, як з ними поводяться. Жінка увійшла в канцелярію, і деякий час мовчки слухала. Далі звертається до начальника з словами: "Ви кричите, нервуєтеся, але не знаєте на кого, тому я вас познайомлю. Цей товариш, - показала на Созонта, - Созонт Букатчук - депутат Верховної Ради". І вже насмішливим, лукавим голосом добавила: "Прошу бути з товаришем Букатчуком знайомим". Начальник замовк, ніби води в рот набрав. Жінка в насмішливому, вже трохи сердитому тоні продовжує: "Що ви замовкли, кричіть..." Але начальникові було вже не до пального, він шукав очима дверей, щоб якнайскоріше звідси вибратися.

Були непорозуміння у Созонта із залізничними провідниками. Він, як депутат Верховної Ради, мав право безплатно їздити в мяких вагонах. Але часто провідники, вважаючи Созонта за звичайного мужика, зупиняли його і не дозволяли заходити у вагон. І дуже потім дивувалися, що в Созонта є на це право.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм