Неділя, 20 серпня, 2017

2.7.12. Повернення

"Схилися, синку, най тебе поцілую"

Коли Макар прийшов додому, Созонта ще не було. А його просто не випускали знайомі, з котрими він зустрічався. Макар сказав мамі, що прийшов Созонт і він десь недалеко, скоро прийде. Але Созонта все ще не було. Мама, як і кожна мама, так зраділа, що аж сльози їй потекли з очей. Але Созонт все ще не приходив. Стали сумніватись: чи правду Макар сказав. Всі виглядають звідки повинен був би прийти Созонт, але нікого не бачать. Нарешті на горизонті, на білому снігу замаячила чорна постать людини - це був Созонт. Ось він вже в хаті, вітається з мамою. Мама старенька, літа похилили її. Вона плаче, хоче поцілувати сина, але не дістане. "Схилися, синку, най я тебе поцілую", - ледь крізь сльози вимовила. Незабутні хвилини родинного привітання. Созонт вітається з братом, братовою.

Созонт знову в рідній домівці. Чимало пройшло часу... Тільки сивий Черемош все також несе свої води, все також шумить, ніби журиться, щось хоче розказати. А він був чи не єдиним свідком всіх змін в Созонтові родині. Помер батько - того ж року, як Созонт залишив домівку. Через 6 тижнів помер найстарший брат Філько. Через кілька літ розпрощався з білим світом брат Сидорко. А Макарій оженився, привівши в хату нового члена їх родини - братову.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм