П'ятниця, 24 березня, 2017

2.7.7. Созонт працює в підпіллі

В 1930 року в Берліні відбувається з'їзд трудового селянства, делегатом якого був Созонт. В Берліні його арештовує німецька поліція, але при допомозі товаришів Созонтові вдається втекти. Після вдалого повернення ЦК партії направляє його в Москву, на курси партійної школи, де він провчився 1 рік. Після цього його призначають інструктором на Львівщину і Волинь. Созонт проживав то у Львові, то в Ковлі під виглядом фотографа. Деякий час працював залізничним робітником. Ясно, що Созонтові прийшлось працювати під чужим паспортом, виданим на ім'я громадянина Григораша Василя Максимовича. Печать до паспорта підробив один з його товаришів.

Під час роботи знайомиться з Анною Коцко. Созонт дружить з нею і якби склалися по-другому життєві їх обставини, жили б щасливою, дружньою сімейкою. Але не з тих були Созонт і Анна. За Созонтом гналися як за звірем - для нього не могло б бути родинного життя. Анну Коцко арештували 1932 року в Люблені, куди вона їхала в партійних справах.

В 1933 році Созонт проживає в Ковлі. З його квартирою через зв'язкових піддержувався постійний зв'язок. Одного разу зв'язкову-дівчину пізнав поліцейський агент, котрий знав, що вона підозрі-вається в зв'язках з КПЗУ. Агент з станції слідом за нею дійшов до явочної квартири Созонта. На квартирі його і дівчину арештовують. Созонта переводять в Луцьк. І знову тюрма, знову допити, знущання, муки. Якщо б стіни в'язниці говорили, вони розказали б, як мучили Созонта в тих підвалах, як катували, і як з закованими в кайдани руками повезли до Стиру. Завели в воду, стараючись зробити враження ніби хочуть втопити. Одного з Созонтових товаришів дійсно втопили. Правда, потім говорили, що він сам з моста скочив у воду. Созонт розумів, що йому грозить смерть, але продовжував мовчати. Поліцейські агенти розуміли, що мають справу з одним найголовнішим діячем КПЗУ і хотіли примусити розказати Созонта про діяльність органів КПЗУ. Бачили ці стіни не лишень муки, але й стійкість, героїзм в'язнів, котрі вірили в краще майбутнє людства, котрі зносили муки в боротьбі за велике діло.

Слідство в справі діяльності КПЗУ тягнулося 2 роки. Всього було арештовано 56 чоловік, які в тій чи іншій мірі були зв'язані з КПЗУ.

Одного разу прийшов на візитацію тюрми віце-прокурор Бер-нацкі. Почали з камери №1. Разом з Бернацкі був начальник тюрми Струмінські, була поліція. Згідно з тюремним списком в'язні повинні були стати в ряд, чого саме вони не зробили. Бернацкі розлютився: "По дві доби карцеру за непослух!" - крикнув тільки. Поліція кинулась бити в'язнів. Ті в крик: "Нас бють!" Це почули в інших камерах і собі підняли шум, крик, стали бити ногами в двері. Бернацкі скипів: "Страж огньову!" - крикнув, що мав сили. Приїхали ті і стали поливати в'язнів водою. На слідуючий день начальник тюрми доносив в окружний суд, що Созонта Букатчука і Анну Коцко покарано карцером на 48 годин.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм