Неділя, 25 червня, 2017

2.7.4. Созонт вступає до гімназиї в Вижници

Рік пізніше, в 1908 році відкрилася гімназия в Вижници. В селі збираються охочі вчитися в гімназиї. їх ще додатково підучує учитель Гапанович і вони ідуть до іспитів. З села іде разом 13 хлопців. Хлопці держаться разом, разом сідають до іспитів і всі здають. Созонт оден з тих, що іспит здали найкраще. Почалося навчання в гімназиї. Созонтови наука не приходила трудно, бо він був дуже здібний до науки. Созонт майже цілий час навчання в гімназиї був відмінником. Та Созонт не обмежувався лишень навчанням. Велика, вроджена єму, енергія і підприємливість просто не давали єму спокійно всидіти. Бачив Созонт в селі кредитову кооперативу. Давай і собі орга-нізувати між товаришами мініятурну щадничо-позичкову касу. Є в селі аматорський гурток - Созонт і собі береться організувати товаришів з вижницької та коломийської гімназиї і вони відіграють кілька п'єс, а також уладжують Шевченківське свято, на якім Созонт виступає з промовою. В той час робили збірки на приватну українську школу - "Рідна школа". Созонт організовує колядники, які колядують на "Рідну школу". Дальше Созонт організовує "Вертеп", який також збирає гроші на "Рідну школу". В селі був Народний дім, був аматорський гурток, а на сцені були дуже примітивні декорациї. їх малювали селяни і малювання то було не зовсім удачне. Видів то Созонт і зорганізував малювання декораций для села. Накупив аркушів пакункового паперу, позліплював житньою мукою і вбрали ними стіни Народного дому. Договорився з товаришами, котрі вміли, або правдивіше, їм здавалося, що вони вміли малювати, аби вони намалювали декорациї, і пішло малювання декораций. Незабаром були декорациї і представляли щось похоже на якісь джунглі, а малярі запевняли, що це український краєвид, але це було неважно, декорації були, а що вони представляли, то най кождий собі уявляє, що хоче. Одні вважали, що малюнок представляв якісь джунглі, другі, знов запевняли, що це є оттой казковий ліс, що в ньому баба Яга має хатинку на курячій ніжці, але ті декорації служили пізнійше для відіграння в селі українських п'єс і добре було, що в той час були хоч і такі.

Одного разу мав Созонт досить неприємний случай. Це було на першім уроці в третьому класі. Прийшов новий учитель української мови. В той час не було звичаю аби учителя називали, як тепер, по імени і по батькови, тогди до учителя ученик не говорив інакше, як "пане професор". Тому то і нові учителі не казали, як вони називаються, лишень просто заявляли, що я буду в вас мати такий то, або такий, як тогді говорилося, предмет. Новий учитель, що прийшов, сказав, що буде вчити українську мову і відразу взявся до науки. Ніхто в класі не знав, як називається новий учитель. Новий учитель хотів перевірити, що ученики знають з граматики. Запитав одного, другого і видно було, що був задоволений з відповідий. Запитав і Созонта якесь граматичне правило відмінювання. Созонт відповів добре. Тогди учитель запитав в него, аби він сказав, як примір, якісь слова, які відміняються по тій відміні. Созонт став думати і напевно був би придумав, але коло него сидів попівський син Томоруг і підказав єму "байрак". Созонт гадав, що Томуруг скорше від него придумав і хоче єму допомогти і відповів: "Байрак". Учитель почервонів, сказав Созонтови: "Сідай" і більше Созонта не питав. На паузі викликали Созонта до директора. Всі здивувалися, бо до директора викликали в тім випадку, коли хтось дуже провинився. Созонт з страхом пішов в канцелярию директора. Ввійшов, поклонився директорові і з страхом дивиться на директора. Коло директора сидів новий учитель. Директор грізно подивився на Созонта і спитав єго: "Ти знаєш, як називається новий пан професор?", - і при цьому показав на нового учителя. "Ні", - відповідає Созонт. " Ти знаєш, що пан професор називається Байрак, - каже грізно до Созонта директор, - тобі хтось підказав "байрак", ти сам єго не придумав. Скажи, хто підказав!". Созонт засторопів, тепер зрозумів все; Томоруг знав звідкись, як називається новий учитель і підказав єму, аби покпити собі з нового учителя. Томоруг був дуже розбещений і до того часу робив вже не одні дурощі. Созонт хоч і був дуже злий на Томоруга, що через єго дурощі попав в таку прикру ситуацию, все одно не сказав, що підповів Томоруг. Сказав, що справді хтось підповів, але він не знає хто, не хотів шкодити Томоругови. І директор, і новий учитель повірили, що Созонт не винуватий. Він впав жертвою розбещенности того, хто єму підказав, бо учитель почув, що хтось Созонтови підказав, лиш не знав певно хто. Созонта відпустили, а в класі Томоруг дурнувато сміявся, бо він оден знав чого це кликали Созонта до директора. Та учитель Байрак не залишив цьої справи. Пізнійше він дійшов, що це підказав Томоруг. А Томоруг поводився дальше дуже свавільно, не слухав учителів, погано вчився і в кінци за старанням того-ж таки учителя Байрака, виключили єго з школи.

Созонт цілий час науки в гімназиї все щось видумував, все щось нове організовував, в нім кипіла енергія чину.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм