Середа, 13 грудня, 2017

2.6.49. Засідання ради, замах на Фіглюса

В селі було незадоволення з приводу того, що Фіглюса поставили секретарем, і вся енергія активу села була повернута на цей раз на нього. Одного разу, а це було осінню 1929 року, відбувалося засідання громадської ради. Засідання відбувалося вечором в шкільному залі. Був заведений такий звичай, традиція, що радні сідали за парти, а вільні між партами місця займали всі інші, хто прийшов послухати, що радять радні.

Головував заступник війта Подюк. На столі стояла лампа, яка добре освічувала лиш поблизу стола, а дальше вже нічого не було видно. Фіглюс стояв біля стола і говорив до ради. Раптом з темноти, з кінця залу, вилетів здоровий камінь, який, пролетівши попри Фіглюса, вдарився в стіну. Зробилося замішання. Фіглюс, не на жарт, перелякався: боявся, очевидно, якогось нападу. З другої кімнати, в якій спав, він вже вибіг з револьвером в руці. За цей час Подюк наказав вигнати із залу всіх, хто не був радним, бо камінь вилетів, власне, з між них. Фіглюс бігав з револьвером, а Подюк старався поводитися так, якби нічого особливого не сталося і продовжував засідання.

У Фіглюса ненависть проти села була вже раніш, бо він взагалі не шукав собі квартири, а ночував в громадській канцелярії, де була нічна варта. Тепер Фіглюс, навіть, в громадській канцелярії не почував себе досить безпечним. Село недолюблювало Фіглюса і цей випадок з каменем був результатом тієї ненависті села.

На другий день прийшов до села староста, повітовий комендант поліції капітан Зажицкі, понаводили в село поліції і почали допити, хто ж кинув каменем. Обуренню влади не було меж: це ж кинули каменем не десь на відлюддю, а в громадській канцелярії, під час засідання громадської ради. Насамперед треба було вияснити: хто з поза ради стояв того вечора за партами, що так і до кінця не було з'ясовано, бо їх зараз по тій події вигнали із залу. Радні відговорювалися тим, що вони не могли бачити, бо той, хто кидав каменем, був за їх спинами. Подюк відмовлявся тим, що із-за слабого світла нічого не розгледів у темноті, що було правдою, так як Фіглюс, який хоч і дивився в ту сторону звідки кинули, теж нічого не бачив. Серед активу села поліції теж нічого не вдалося вияснити. Зажицкі сердився, кричав на своїх підопічних, але це було зайвим: виновника так і не знайшли.

Поліція ходила селом, допитувала, підозріваючи тут якусь загальну справу, а тим часом виновник цієї події сидів вдома і лиш слухав, що в селі діється. Вірніше, виновників було два і відбулося все це так. Двоє громадян Семенюк Дмитро і Сайнюк Микола зайшли в шинок до Абки, щоб там трохи розважитися чаркою горілки. Випили і вже вечором пустилися іти додому. Вони, як і село все, не любили Фіглюса. По дорозі зайшла між ними балачка про Фіглюса.

А якраз вони проходили попри громадську канцелярію і бачили, що там проходить засідання ради і, що на засіданню є Фіглюс. Випиті чарки горілки "простелили" перед ними думку кинути у Фіглюса каменем. їх головам горілка піддала план, як це краще зробити. Остаточно вирішили ввійти в зал і замішатися між тими людьми, що стоять за партами: Сайнюк повинен стати спереді, а Семенюк за ним. У відповідний момент перший відхиляється трохи в бік, а другий, тим часом, кине каменем - перший випрямляється і діло зроблено. Так врадили, так і зробили. Мало хто помітив цей кидок, а хто й бачив теж мовчав, бо, по-перше, не любив Фіглюса, а, по-друге, боявся активу села і не хотів би мати справу з ним. Цей випадок дав зрозуміти поліції, що до тих пір, поки в селі буде Фіглюс, її чекають неприємності. А щоб їх не мати, вирішено було через староство відізвати Фіглюса із села.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм