П'ятниця, 24 березня, 2017

2.6.35. Пацифікация

В 1932 році в Східній Галичині почалися ріжні демонстративні виступи проти польської влади. На державних установах зривали державні орли, на дорогах нищили польські написи, взагалі, демонстрували отто, що народ незадоволений чужою, окупаційною владою. Тому що ці випадки стали масовими, то уряд не міг викрити винов-ників і вирішив виступити з каральною акциєю проти всього народу. В свідомих громадян проводили ревізиї і при тих ревізиях старалися якомога нищити майно тих громадян. При цьому уряд відшукував якийсь закон, за яким уряд не відповідає за шкоди спричинені державними службовцями і, закриваючися тим законом, уряд дозволяв нищити майно громадян. В нашому селі робили ревізиї у Фенчука Михайла, Букатчука Макара та інших.

Та найбільше шкоди зробили в Народному домі, а особливо в кооперативі. В Народнім домі поломали декорациї, а в кооперативі понищили богато товару. До кооперативи прийшли рано і взялися робити щось вроді ревізиї і при цьому товар з полиць скидали в купу на підлогу. Врешті зверха на той товар кинули баньку з оливою і олива все то замочила. При цьому поліция кричала, грозила, називала безстидними словами.

Це діялося зранку і дорогою переходили люди та чули той крик в кооперативі і дехто, переходячи дорогою, з цікавостию повертав до кооперативи аби заглянути, що це там таке діється. Та такий цікавий скоро ішов в кооперативу, але далеко скорше вибігав з кооперативи, не вибігав, а просто вилітав і при цьому тримався рукою за щоку. Комендант поліциї Адамчик, що стояв коло дверий кооперативи, коротко, але дуже змістовно роз'яснював такому цікавому, що саме в кооперативі діється, так, що той цікавий, тримаючися за щоку, біг аж поза міст і аж з-за мосту оглядався, чи єго хто не ловить, чи не біжить за ним Адамчик, аби єму допарувати. Цікавість такого цікавого була вповні заспокоєна, він уже знав, що в кооперативі є поліция, і що як хто цікавий загляне туди, то дістане в коменданта такий позавушник, як він дістав.

Дуже цікаво відбувалася пацифікация в філії. Поліциянтом в Ко-баках був тогди Каспшек. Каспшек жив в домі Яскуловського Владзя, недалеко філії. Каспшек всі харчі для своєї родини купував в філії. В селі було "Кулко ролніче", але воно мало мало товару, і не завсігди можна було там все для їди купити, і тому Каспшек був сталим клієнтом в філії. Міг Каспшек купувати в Кутах, але до Кут було далеко і годі було за кождою дрібницею іти до Кут. Розважаючи це все, Каспшек вирішив якось так поступити з цею справою, так зробити, щоби, як кажуть, і вовк був ситий і коза ціла, аби і пацифікацію зроблено, і аби філія не дуже потерпіла на цьому, головне, мав, очевидно, Каспшек на думці, аби харчові продукти не дуже потерпіли. Розважаючи все то, Каспшек вислав свою жінку, аби вона поінформувала крамаря про те, що в філії буде на другий день пацифікація, і аби при цьому договорилася, аби частину товарів перенести з філії на час пацифікациї в ночи до него. Далі і сам він зайшов до філії, і як там окрім крамаря не було нікого, став крамареви на здогад казати, що пацифікация буде, і що товари треба би на той час поховати. Крамар Ткачук в ночи, як нікого не видно було, переніс частину товарів до Каспшека. Жінка Каспшека поховала ті товари. Каспшек на той час видав собі дорогу, ніби то він пішов в службу і про все то нічого не знає.

На другий день, як стало розвиднятися, прийшла поліция, постукала в двері філії, крамар відчинив двері. Поліция ввійшла до середини, ну і почалося, пішло, пішло, пішло. Крик, проклони, погрози, скидування товарів на підлогу, все то ніби мішалося одно з одним. З усіх поліциянтів може найбільше кричав Каспшек, він давав другим по-ліциянтам примір, як належить під час пацифікації поводитися, ре-віти та гавкати на людий. В крамниці поскидали товари з полиць на землю, лиш не тронули полицю з тютюном. Тютюн - це був державний монополь і полиця та була помальована червоно-білою фарбою, державним кольором, і ту полицю поліция не торгала. По скінченю пацифікациї то всьо кругом виглядало на руїну, а одна полиця з тютюном гордо стояла не трогнена, і якби розглядалася по тій руїні.

В ночи крамар Ткачук поносив товари від Каспшека назад до крамниці і крамниця знов прибрала свій звичайний вигляд.

Цей випадок свідчить про велику організованість села. Польський поліциянт був залежний в деякій мірі від кооперативи, і щоби мати вигоду від кооперативи, він рад-не-рад мусів входити в порозуміння з кооперативою і допомогати кооперативі обминати біду.

Отта велика організованість села - це заслуга партиї, яка вела провід в селі. От в таких діях можна оцінити діяльність партиї. Звичайно, ми привикли оцінювати роботу партиї по тому, кілько сходин, нарад відбувала партия, що ухвалено зробити, а тут, ані сходин, ані нарад, ані ухвал, а видно силу організованости села і це найкраще мірило роботи партиї.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм