Понеділок, 24 липня, 2017

2.6.13. Політична діяльність після війни

Війна закінчилася. Ціла Галичина і, взагалі, західні землі України підпали під Польщу. Зразу, щось там в Лідзі Наций були якісь бесіди, про ніби то якусь автономію для Східної Галичини, але нікому і на думку не приходило якусь там автономію давати.

Цілком природно, що наш народ ненавидів польський, панський уряд.

Коли в 1772 році наш народ попав під Австрию, то тогді під національним поглядом був несвідомий, і народ не робив ріжниці межи польською, а австрийською владою, і за одної, і за другої були ті самі пани, а тої свідомости, що народ сам може бути господарем в своїй хаті, серед нашого народу ще не було. Зовсім інакше представлялася справа тепер. Богато людий з села було в російському полоні, і бачили там, як народ прийшов до влади, і ділив поміж собою поміщицьку землю. Була в нас і українська влада. Влада та була буржуазна, і за української влади стан земельного посідання не змінився, але народ надіявся, що після закінчення війни, то прийде до земельної реформи. Між народом ішли балачки, що всі, хто є на війні, то обов'язково дістануть землю. Місцями весною вже випускали худобу на панські пасовиска, взагалі, народ надіявся на землю.

Тепер вже стало ясно народови, що ніякої надії на землю не може бути. Народ розумів, що він не є господарем в своїй хаті, а господарями є польські пани, і народ ненавидів тих панів.

Польський уряд думав, що наш народ можна заговорити, як дітий. Уряд взявся видавати проурядові газети в українській мові, старався засновати якусь проурядову партию, але то все не мало успіху. Народ зовсім не хотів співпрацювати з урядом, народ хотів бути господарем в своїй хаті.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм